Это город областного подчинения на Украине, областной центр Львовской области, национально-культурный и образовательно-научный центр, крупный промышленный центр и транспортный узел, считается столицей Галиции и Западной Украины. По численности населения — седьмой город страны (на 1 февраля 2013 года во Львове проживает 758 730 человека)
<span>Львов основан галицким князем Данилом Романовичем в середине XIII века. Около 1272 года город стал столицей Галицко-Волынского княжества. В эпоху Средневековья Львов был важным торговым центром.
<span>Львов — самый европейский город Украины, соблюдающий Магдебургское право с 1356 года. Исторический центр «Города Льва» внесён в список всемирного наследия ЮНЕСКО, а первые упоминания о городе относятся к 1256 году. Во Львове стоит гулять по старому центру и посещать кофейни и музеи.</span></span>
Потому что, они соединяли город, расположенный на расстоянии от моря, с его портом.
Причины то что 1) из-за Фландрии 2) Англия хотела вернуть потерянные земли
3)Английский король хотел взойти на престол
Генріх IV започаткував створення французьких колоній в Америці, і нарешті, за рік до загибелi, вирішив звернути свій погляд на Габсбургів, безумовних хазяїв Європи того часу. Він готувався (у зв’язку з війною за Юліх-Клевську спадщину в 1609—1610 р.) до походу на чолі союзу непримиренних супротивників австрійських та іспанських Габсбургів.
В особистому житті Генріх IV своєю дуже легковажною поведінкою викликав нарікання ортодоксів — як гугенотів, так і католиків; розлучився у 1600 р. з «Марго» і вступив у новий шлюб — з Марією Медичі. Велелюбний Генріх IV мав від Марії Медичі трьох синів (перший з них, Людовик ХIII (1601—1643) став королем Франції після загибелі батька) і трьох дочок, а також сімох позашлюбних узаконених дітей від «офіційних» коханок — Габріель д’Естре, Генрієтти д’Антраг, Жаклін де Бюей і Шарлотти де Ессар.
На думку блискучого французького історика Жан-П’ера Баблона, Генріх IV стоїть поруч зі своїми великими сучасниками — Монтенем, Сервантесом та Шекспіром. Він був «політиком», але аж ніяк не зайвою фігурою серед «поетів». «Завдяки своєму розуму і характеру не зазнавав впливу основних психологічних якостей, що придушують свідомість його сучасників, якi на жаль, не успадкували ренесансного оптимізму: надчутливості, нетерпимості, агресивності, жорстокості, зневіри і безсилля».
Генріх IV був живою людиною, тому нам повинні бути зрозумілі аж ніяк не легендарні слова, сказані ним майже перед смертю: «Зараз ви мене майже не знаєте, але я вмру в один з найближчих днів, і тоді ви зрозумієте, чого я вартий, і в чому різниця між мною та всіма іншими».