Доброта –це чеснота, яку має мати кожна людина,адже без неї світ став би жорстоким,підступним і злим. Що це за чеснота,послухайте одну легенду.
Легенда
Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в долонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.
Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, живий чи мертвий?». І мудрець, який і насправді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».
— Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові? (Учні відповідають: «Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре»).
— Правильно. Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше — добра чи зла.
Ти тільки вслухайся:бабуся!..бабунечка!..бабусенька!..Яке ніжне,красиве,лагідне,пестливе й тепле слово!А чому?А тому,що бабуся-це мамина або татова мама,отже,вона:прожила на світі удвічі більше твоїх мами чи тата,бо вона-їхня мама,бачила у житі удвічі більше.І ти,мабуть,удвічі дорожча для неї,бо ти-дитина її дитини.
Вранці холодно І сніг скрипить під ногами,до вечора чекай, буде ще холодніше.
Горобці голосно цвірінькають -буде тепліше.
Кішка спить,згорнувшись клубочком,буде ще холодніше.
Не треба слів! Хай буде тільки
діло! (О. Теліга ).
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
В океані рідного народу відкривай ду
ховні острови! (3 те. В. Симоненка).
Одного зимового ранку я з друзями вирішили піти в ліс на прогулянку. Галина, Катя і я взяли санчата, а Олег і Павло - лижі. Спочатку ми гуляли по зимовому лісі, а потім зліпили сніговика. Сніговик був дуже смішний: замість волосся у нього було гілля з кущів, а очі - вуглинки.