Я чую, як тремтить землі хода
І бережу берізки ніжність.
Із поля чую дивний подив трав,
То їх доносить поцілунок вишні.
По сивих водах небес плив місяць. Наче обгорнутий блискучою фольгою, він розливав по нічному небу хвилі м'якого проміння, і тихо слав холодне світло донизу, й під тим широким і байдужим усміхом усе набрало якихось легких і неначе нереальних обрисів. Полегшали будинки, здавалися не такими громіздкими; обличчя людей стали вродливіші й таємничіші; гілля дерев, опушене молоденьким листям, особливо переблискувало й пахло. Мовчазна і велична стояла Софія — у місячному промінні рівно, спокійно світились її бані.
Ішов по нічних, безлюдних вулицях... Місяць у небі побільшав і пояснішав, безмежні потоки блідого світла затопили місто. І місто стало тихе, замислене, вродливе якоюсь особливою весняною вродою. Ще ясніше й величніше світилися бані Софії, її споруда наче була символом єднання цього прекрасного світу, цієї весни з голубим єднанням ночі, з поодинокими мерехтливими зорями
Доконаний недоконаний
оздоблено оздоблюючи
ускладнено ускладнюючи
поборено боровшись
знято знімаючи
запитавши запитуючи
складавши складаючи
створивши створюючи
використавши використовуючі
допомогавши допомогаючи
плававши плаваючи
заборонявши забороняючи
<span>1)Означено-особове речення:
</span>Вигострю, виточу зброю іскристу (Леся Українка)
З нудного себе знову вислизаю, як равлик із палаючої хати<span> (І. Малкович)
</span><span>2)Неозначено-особове речення:
</span>Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер<span> (О. Довженко)
</span>Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони (Шевченко).
<span>3)Безособове речення:
</span>Так тихо, тихо скрізь <span>(П. Тичина)
</span>Пахло чебрецем, свіжою травою<span> (М. Шиян)</span>