Искусство учит человека красоте, помогает ему стать добрее и уметь увидеть эту красоту порой в чем-то невзрачном , наслаждаться ею и ценить ее. Не каждый любит театр,музеи, картинные галереи,выставки. Но чтобы полноценно развиваться, духовно обогащаться и быть интересным собеседником,культурно развитым, человеку просто необходимо выделять время для посещения таких интересных мест , ведь каждый в произведении искусства видит свое. Кому-то ближе живопись,кому-то оперетты, балет, а кому-то изделия из стекла. Красота искусства помогает нам быть более эмоциональными,чувствительными, учит добру, состраданию, великодушию. За повседневной суетой,человек забывает о том, какой мир может быть прекрасным, какая дивная природа, сколько прекрасного таит в себе каждый день, и чувствовать упадок сил, депрессию, нехватку энергии и сил.
<span>И со школьной скамьи наши родители пытаются привить нам любовь к изящным искусствам: литературе, живописи, архитектуре, музыке, театру. Но бывает,что мы сопротивляемся и не понимаем,зачем это нам нужно,считая это скучным занятием и совершенно бесполезным,пустой тратой времени. Мы не понимаем до конца ,что искусство дает нам дополнительные знания, ведь т</span><span>олько искусство отражает, как же жили люди в предыдущих эпохах, что они делали, чем жили, что было для них главным. Искусство </span>совершенствуя нас, расширяет наш кругозор, формирует нравственные ценности. Мы становимся чуть лучше и начинаем уже иначе смотреть на мир.


Проза 16 ноября 2007 11:33:51
Автор: Аліна Небельмес 
Лист Фаусту
… Дивлюсь у вікно. Розумію, що десь там, за кілометрів 500, є ти - той, хто не вірить жіноцтву. У цей час ти теж можеш дивитись у вікно: хоча б ліхтарям, які із набираючою швидкістю утікають від твого німого погляду. Твій поїзд набирає швидкості.
Мій же потяг, на ім’я життя, зупинився у невагомості. Він не знає, куди рушати. …Застиг... А з усіх боків простір…
…це я про себе. Це я застигла…
Фаусте, пам’ятаєш казку про Пітера Пена – хлопчика, який не хотів ставати дорослим? Я теж не хочу. Тільки з однією різницею: я хочу залишитися у цьому періоді – від 21 до сьогодні.
Мені хочеться жити пост-студентським життям, коли замість універу – робота.
Це той період, коли увесь світ для тебе, усі радощі теж. Усі бажання до виконання. Коли ти знаєш – ти особистість. Коли ти відчуваєш, як стоїш обома ногами на цій землі.
Коли до тебе, милої персони, посміхаються чоловіки. Ти теж не залишаєш їх без уваги. Коли в ночі відчуваєш насолоди нектар. Коли партнера обираєш за настроєм, як і вони тебе. Все взаємне. Ми всі вільні робити те, що бажаємо…. (хочемо)…
Пора флірту, забав, ігрищ, емоцій, радості, тепла… Якщо хочеш – повноцінного життя.
Я не хочу змінюватися. Я не бажаю ставати іншою. Я не хочу, аби мене змінило життя.
Але….
(Вислухай мене)
Я не зустрічала жодної нормальної жінки (норму встановлює більшість суспільства, а не окремі кілька членів), у якої б протягом життя не відбулися зміни. Вважаю, що кардинальна зміна – це дитя.
А з моїми побажаннями двіжувати…це якось не клеїться. У суспільстві не прийнято вважати нормальною ту жінку, у якої є дитя і вона двіжує у своє задоволення. Якщо чоловік буде двіжувати без сім’ї – це сприймають більш-менш толерантно, а якщо жінка – то гуляща. Її друзі-чоловіки саме такою сприймають. Десь у глобальному плюс внутрішньому всі знають: яка повинна бути жінка, і що дозволено чоловіку. Суспільство вважає, що чоловік повинен бути сильним, мужнім і утримувати сім’ю… А на жінці все решта, на них просто тисне світ-суспільство.
(отож я, як жінка, повинна народити дитя. І НЕ-двіжувати. Це не клеїться із сьогоднішніми моїми бажаннями, як я уже казала. І ти, як Фауст, повинен мене прекрасно розуміти :))
З іншого боку…. Поспілкувавшись з людьми старшого та мого віку, прийшла до висновку: всі ми, жінки, повинні бути такими, якими створила нас природа. Відповідно виконувати свою функцію – народжувати. А на сьогодні – і підкорятися :(
Чоловіки теж повинні виконувати свою функцію – бути основою сім’ї (але про це, можливо, іншим разом).
Я от думаю, якщо всім відома їхня функція, чому чоловіки не полегшать роль жінки?.. Десь цього нема.
Міркую допомогти жінці вирішили інші жінки. І протягом років ця глобальна функція відсіялася. Почалася боротьба за різні галузі, моменти, втілення, залюбування, а також за першість, кращість, спритність (тощо).
…Десь і я була серед цих жінок
……………..
Раптом усе чомусь змінилося: чи з віком приходить, чи з іншими людьми, які приносять нам досвід….. я зрозуміла очевидну річ: з природою змагатися я не можу (значить мені суджено змінитися…. А добрих змін я не зустрічала :( )
З іншої сторони: я не зможу бути в своєму розумінні класною, бо ніхто добре не відгукується про жінку, що живе у своє задоволення, або так, як вважає за потрібне.
Ще один бік проблеми – це ставлення (для мене це має значення) особливих чоловіків до жінок. Часто доводиться переконувати у своїй частковій іншості. Доводити – що не всі ми однакові, задовбувати тим, щоб не порівнювали………. & etc.
Фаусте, за будь-яких умов я залишуся для тебе лише жінкою. Із нічим не особливими ознаками.
Але то таке…
У моєму житті, як бачиш, є проблеми важливіші.
Що вибрати?
(пізніше дописано)Як хочеться викинути з голови усі ці роздуми, які ні до чого доброго не приводять (цікаво, а такі роздуми приводять до чогось доброго назагал?)…
….Я не хочу вибирати. Я хочу стати новітнім Пітером Пеном у свої двадцять з хвостиком років. Більше того – я знайшла вихід ;)
Адью!
Читать полностью: http://h.ua/story/69671#ixzz4QXiZ5Imy
Моя симя коли виходить з кимнати виключае свитло
<span>Der berühmte deutsche Klassiker,Dramatiker.Er studierte Jura und Medizin.Werke:"Don Carlos","Die Räuber",usw.Sein Name ist Friedrich Schiller.</span>
