Автор и его краткая биография
Название произведения и как бы ты его озоглавил
Пересказ произведения
Иллюстрация
Автор так описывает князя: «И красив он был, как никто другой, и голос его — как труба в народе, лицо его — как лицо Иосифа, которого египетский царь поставил вторым царем в Египте, сила же его была частью от силы Самсона, и дал ему Бог премудрость Соломона, храбрость же его — как у царя римского Веспасиана, который покорил всю землю Иудейскую» . Характеризуя героя, автор прибегает не к описанию, а к сравнительному методу: его образ создается с помощью многочисленных сравнений. Александр Невский сравнивается с различными библейскими героями Ветхого Завета — правителями, являвшимися воплощением лучших человеческих качеств — красоты, мудрости, силы, храбрости.
Ростом князь Александр Невский был больше других людей, голос его звучал, как труба в народе, лицом был прекрасен, как Иосиф. Сила Александра была частью силы Самсона. И дал Бог князю премудрость Соломонову, а храбрость римского царя Веспасиана. Так князь Александр был непобедим, побеждая сам. Александр очень почитал православие. Всякий раз перед сечей молился и получал благословение от архиепископа. В приметы и видения не верил.
Был Александр своеволен, властолюбив, не смог мириться с новгородскими вечевыми порядками и поссорился с новгородскими людьми. Но в тоже время, он благороден, забыв старые обиды, освободил новгородскую землю от немецких рыцарей.
Александра Невского любил и славил народ за его ратные победы.
Смело и мужественно поехал он в ставку монгольско-татарского хана Батыя, чтобы договориться о снижении налога с русского народа.
После Невруева набега князь Александр города восстановил, людей собрал свои.
После смерти церковь причислила его к лику святых.
Он встретил кошку и ежика
Кожен, хто народжується, претендує на щасливу долю. Але чому одні її мають, а інших вона вперто обминає? Що таке щастя? Як його знайти? "Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими" (А. Лінкольн). Поглядів на це багато, та врешті кожен це з'ясовує сам для себе.
Кажуть: "Щасливими не народжуються, ними стають". І вирішальну роль у цьому відіграє сім'я. Народна мудрість стверджує: "З родини йде життя людини", "Без сім'ї нема щастя на землі", "Де в сім'ї лад, там без вад", "В сім'ї наймолодше — найсолодше", "Сім'я без Бога — убога", "Сім'я — не церква, а люди — не ангели, усяко буває".
Здавна відомо, що родина — то невичерпне джерело наснаги, любові та батьківських обов'язків. І кожна сім'я докладає зусиль, аби не всохло родове дерево, бо "Без роду нема народу". Нагадували: "Забудеш свій рід — усохне твій корінь". Щоб родинне життя склалося, необхідні дві умови: кохання ("То не сім'я — без любові") і дитина ("То не родина, де не бігає дитина", "Одна дитина — не дитина, дві дитини — пів дитини, троє дітей — ціла дитина").
Ясна річ, що для мене прикладом є моя власна родина. Тому мені б дуже хотілося, аби моя сім'я була схожою на мою нинішню, де я зараз — просто доросла дитина. А мамина ласка, татова вимогливість, дідусева мудрість, тепло домашнього затишку на все життя лишають глибокий слід у житті кожної людини.
Значення сім'ї неоціненне. Від стану охорони родинного вогнища, материнства, дитинства, батьківства вирішальною мірою залежить не тільки особисте благополуччя окремої людини, а й життєва міць народу, України. Адже духовно-моральне здоров'я людини — то найважливіша запорука процвітання нації.
