Пропоную скласти такий діалог про зиму:
- Привіт, Кирило! Як тобі погода?
- Привіт, Костю! Дуже гарна. В цьому році зима справжня.
- Що ти маєш на увазі?
- Тобто така, якою і має бути: зі снігом, хуртовиною. А ти взагалі любиш зиму?
- Звичайно. Зима - найкращий час для дітей. Можна і в сніжки погратись, і сніговика зліпити. А ти?
- Я також. А ще взимку моє улюблене свято - Різдво. Не хочеш зараз піти зі мной покататись на санчатах?
- З задоволенням!
- Тоді підемо. <span><span>Коментарі </span>Відзначити порушення!</span>0,0
3. два апельсини, три інженери, чотири депутата, два військових літаки, чотири гірських озера, два важливі закони, три нові книжки, чотири вчителя, два вуха, шість олівців, шість відер, сім відсотків, мільйон віків, десяток яблук, дюжина ложок, пара черевиків, табун коней, обидва плуги, обидві книжки, обоє дівчат, одна друга літра, дві цілих вісім десятих гектара.
Мне кажется тепело і добре - однорідні присудки. А підмета немає. ,Ви впевнені, що тут повинно бути і те, і те. Напевно, це- односкладне речення.
Червона калина, битий шлях, сизий орел, закувала зозуля, синє море, широкий степ, ясний сокіл.
<span>Громадянин України — це не лише той, хто має синій паспорт, прикрашений тризубом. Це не лише той, хто бере участь у виборах, цікавиться життям власної держави тощо. Кого ж тоді слід вважати справжнім громадянином нашої незалежної Батьківщини?На мій погляд, для того щоб відчути себе громадянином України, треба перш за все перейнятися її історією. Згадаємо й скіфів-орачів, і походи князя Святослава проти печенігів, і татаро-монгольську навалу. Згадаймо й пізніші часи: козацьку епоху, добу Руїни. А ще згадаймо зовсім недавні події: УНР, другу світову війну, період визвольних змагань і нарешті державний Акт про оголошення незалежності України. І кожна з цих подій має відношення й до тебе, адже ти — українець.Спільна пам’ять про минуле і спільна робота задля майбутнього перетворюють людину з окремої розумної істоти у свідомого члена суспільства, тобто громадянина.Я відчуваю себе справжнім громадянином України з дитинства. Коли наша держава здобула незалежність, мені було близько чотирьох років, і я, звичайно ж, не пам’ятаю славні дні серпня 1991 року. Але вже за кілька років, навчаючись у початкових класах, зрозумів, що я частка української спільноти. Сталося це ось як. Був День знань, перше вересня. Ми увійшли до охайного класу, сіли за парти, і першим нашим уроком був урок знань. Учитель підійшла до мали і широким відрухом обвела велику ділянку мапи, позначену зеленим кольором: це наша Україна! Чомусь мені дуже запам’ятався той вересневий ранок, мала з контурами держави, яка навчає нас усьому найкращому. Власне тоді я вперше відчув свою єдність з народом, з країною, зі світом людей.<span>Для того, щоб бути гідним громадянином своєї держави, треба чимало працювати над собою. Ідеться не лише про вдосконалення своїх знань про Батьківщину й виконання певних суспільних обов’язків. Перш за все треба бути активним у досить широкому розумінні цього слова. Не слід проходити повз нещасну людину, миритися з брехнею й жорстокістю. Не можна погоджуватися з тим, коли сильніша держава тисне на слабшу або коли багатша людина знущається з біднішої. Таким чином, справедливість повинна стати життєвим гаслом свідомого громадянина. Чому я впевнений у цьому? Тому, що я — громадянин України.</span></span>
