Он писатель......................................
мультфильм и легенда в них есть превращение и красочное описание мультфильм выдуманный а легенда создана на реальных событиях -различие
Зрозуміло, що Боруля не має нічого спільного з дворянством. Маючи звичку прокидатись рано, герой із усіх сил намагається бути паном і лежить, як і водиться панам, довго, хоч і болять боки від того лежання. Усупереч родинній традиції вимагає від дітей називати його «папінька», а дружину - «мамінька», не дає працювати Марисі, аби вона привчалася до дворянства. Боруля марно витрачає чимало грошей на дворянський антураж. Смішно виглядає це намагання бути благородним: очікуючи привезення з міста «кофію», герой просить дружину дізнатися, що з ним робити, бо «Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички - вона зна - і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?»Боруля, безперечно, прекрасний батько, хоча через свою обмеженість і засліпленість дворянством трохи не зламав життя Марисі. Відмову сватам Миколи, Марисиного коханого, Боруля пояснює просто: «Не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії…» Натомість майбутнім чоловіком доньки він бачить регістратора Націєвського - людину несерйозну, звичайного міського франта, балагура, що до того ж любить випити за чужий кошт. Марисю дивує така кардинальна зміна в батькові, адже вона вихована зовсім по-іншому.Син Борулі Степан служить канцелярист<span>
</span>
В первую очередь, разумеется прилагал все силы к тому, чтобы выжить. Но его необходимые усилия автор преподносит как приключения- приключения, связанные с делами самыми обыденными: изготовлением мебели, обжигом горшков, рыбной ловлей и сбором плодов, устройством жилья, выращиванием хлеба, приручением коз.
Мы считаем Дон Кихота безумцем только потому, что привыкли к другому складу ума, чудаком, потому что не привыкли считать такие поступки, какие совершает Дон Кихот, обыденными. Мудрым же мы называем его потому, что каждый в его словах и речах может найти некий совет и подсказку для себя. Мы все хотим быть необычными и особенными, но осуждаем таких людей в силу привычки. Мы привыкли к обычной жизни и людям, и каждый выделившийся для нас — безумец. А неплохо бы нам помнить слова самого героя: «Чтобы стать мудрым, надо прикинуться безумцем» . Печально.
Роман Сервантеса — это отчасти энциклопедия жизни. Не только испанской, но жизни в целом.
Пора в постель, но спать нам неохота.
Как хорошо читать по вечерам!
Мы в первый раз открыли Дон-Кихота,
Блуждаем по долинам и горам.
Нас ветер обдаёт испанской пылью,
Мы слышим, как со скрипом в вышине
Ворочаются мельничные крылья
Над рыцарем, сидящим на коне.
Что будет дальше, знаем по картинке:
Крылом дырявым мельница махнёт,
И будет сбит в неравном поединке
В неё копьё вонзивший Дон-Кихот.
Но вот опять он скачет по дороге.. .
Кого он встретит? С кем затеет бой?
Последний рыцарь, тощий, длинноногий,
В наш первый путь ведёт нас за собой.
И с этого торжественного мига
Навек мы покидаем отчий дом.
Ведут беседу двое: я и книга.
И целый мир неведомый кругом.
<span>С. Я. Маршак</span>