Ответ:
Ставропольский край расположен в зоне умеренно континентального климата. Из-за расположения на водоразделе между двумя крупными морями, здесь дуют ветра как восточного, так и западного направления. Это отражается и на климатограмме края.
Еще одно важное структурно-технологическое новшество эпохи НТР –
быстрое развитие трикотажного производства, которое в странах Запада
стало едва ли не главной подотраслью всей текстильной промышленности,
превосходящей по стоимости продукции выпуск собственно тканей. Во многом
это объясняется тем, что производительность труда в трикотажном
производстве в несколько раз выше, чем, например, в ткацком. Но еще
более высокими темпами развивалась промышленность нетканых материалов,
которые все шире используют для технических целей. К тому же
производительность труда в этой подотрасли выше даже, чем в трикотажной.
Изменения в сырьевой базе отрасли в значительной мере обусловили и
сдвиги в ее отраслевой структуре. В начале XXI в. в мире производилось
92 млн м2 хлопчатобумажных тканей (в среднем 14 м2 на душу населения), 21–22 млн м2 шелковых тканей (9 м2 на душу), 2,5 млн м2 шерстяных тканей (0,5 м2
на душу) и еще меньше льняных и других видов тканей. Что же касается
химических волокон, то нужно учитывать, что их ныне в основном
употребляют в так называемых смесовых тканях, т. е. в сочетании с
шерстью, шелком, хлопком (в особенности это относится к наиболее
массовому полиэфирному волокну).
Например, почти все производство шелковых тканей в наши дни базируется на химических волокнах.
Изменения в географии мировой текстильной промышленности отчасти
также объясняются сдвигами в ее сырьевой базе, но в еще большей мере они
зависят от такого фактора, как стоимость рабочей силы. Оказалось, что в
этом отношении различия между экономически развитыми и развивающимися
странами поистине огромны: так, в Индонезии стоимость рабочей силы
составляет 0,24 долл. в час, в Пакистане – 0,4, в Индии и Китае – 0,6, а
в США – 13, во Франции – 14–15, в ФРГ – 21–22 долл. в час. Именно
дешевизна труда сыграла решающую роль в том «великом переселении»
текстильной (добавим – и швейной) промышленности из развитых в
развивающиеся страны, которое происходит по крайней мере на протяжении
трех последних десятилетий. При этом нужно учитывать, что в Индии,
Пакистане, Бангладеш, Сирии, Турции, Иране, Египте, Марокко, Мексике,
Колумбии, Бразилии, Аргентине эта отрасль сложилась еще до Второй
мировой войны и, следовательно, нуждалась в значительной модернизации, а
в новых индустриальных странах Азии (например, в Таиланде) она
сформировалась сравнительно недавно на вполне современной технической
основе. В 1990-х гг. процесс сокращения выпуска тканей (кроме смесовых) в
развитых странах и увеличения их производства в развивающихся странах
продолжался особенно активно. В результате с 1970 по 1990 г. страны Юга
почти удвоили свою продукцию на мировом рынке и в начале XXI в. их доля в
мировом выпуске тканей достигла уже 2/3.
Тот же самый географический сдвиг можно проследить и на примере
отдельных подотраслей текстильной промышленности, в первую очередь
главной из них – хлопчатобумажной. Для этого достаточно ознакомиться с
первой десяткой стран по производству хлопчатобумажных тканей.
Развивающиеся страны, хотя и не преобладают в ней количественно, намного
превосходят развитые по объему производства (табл. 118).
Этот же сдвиг отчетливо прослеживается в производстве тканей из
химических волокон, но меньше – в выпуске шерстяных и шелковых тканей.
Важно добавить, что и в развивающемся мире есть свои различия. Например,
своего рода эпицентром мировой текстильной промышленности ныне стали
субрегионы Восточной и Юго-Восточной Азии.
<span>Например, есть тундровая, лесная (или лесолуговая), лесостепная, степная, пустынная зоны. Основным фактором влияющим на видовой состав растений является темпрература. Чем она благоприятнее, тем больше видовых форм мы можем встретить. Так например растительность тунды: мох и лишайник, а умеренной зоны: <span>сосна, ель, дуб, липа, клен, вяз, бук, каштан. Также такое видовое разнообразие может зависить от влажности( сухой климат пустынь, либо влажный климат субтропиков)</span></span>
США<span> обеспечены нефтью руда золота серебро железа титана урана олова и тд</span>
<span><span>Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 7 клас>>Води суходолу. Основні річкові системи. Великі озера, їх походження</span>
Північна Америка багата на внутрішні води. Тут ротікає одна з найбільших річок земної кулі - Міссісіпі, розташоване найбільше прісноводне озеро Землі - Верхнє. Північноамериканські льодовики поступаються площею тільки льодовикам Антарктиди. Є на континенті болота та значні запаси підземних вод. Але розподілені води на території материка дуже нерівномірно.
Річки. На великих просторах заходу, особливо у південно-західній частині континенту, річок дуже мало. Подекуди їх зовсім немає. А на південному сході річкова мережа, навпаки, густа.
За винятком басейну внутрішнього стоку, що розташований на південному заході материка, усі річки несуть свої води до трьох океанів. Більшість річок належить до басейнів Атлантичного і Північного Льодовитого океанів. Переважно це рівнинні річки, які живляться здебільшого дощовими і талими сніговими водами.
Серед річок басейну Атлантичного океану виділяється Міссісіпі , назва якої в перекладі з індіанської мови означає велика річка. Це справді найбільша ріка Північної Америки, басейн якої охоплює шосту частину континенту, і одна з найбільших у світі.
На карті Міссісіпі разом із своїми притоками нагадує могутнє дерево, «стовбуром» якого є власне Міссісіпі, а «гілками» - Міссурі та Огайо. Міссісіпі бере початок із невеликого озера на півночі США, де несе свої води, утворюючи пороги й перекати. Тому річка тут не судноплавна. Нижче місця впадіння в Міссісіпі притоки Міссурі спостерігається величне видовище. Два могутні потоки, завширшки близько кілометра кожний, течуть, не перемішуючись, протягом 150 — 180 км. Порівняно чиста та світла вода Міссісіпі тече вздовж лівого берега. Поступово вона зливається з каламутними водами Міссурі, забарвлюючись у жовтуватий колір .
Після впадіння Огайо - найповноводнішої притоки - об'єм води в Міссісіпі зростає більш як удвічі. Ширина її в цьому місці сягає понад 2 км. Річище стає звивистим, у ньому утворюється багато островів. Упадаючи в Мексиканську затоку, Міссісіпі утворює дельту, що за розмірами перевищує площу таких центральноамериканських держав, як Сальвадор, Гаїті, Ямайка та ін. Щорічно дельта зростає на 25-100 м, просуваючись далі в затоку.
Річки басейну Тихого океану беруть початок у Кордильєрах і течуть у вузьких і глибоких ущелинах. Усі вони відносно короткі й бурхливі, на півночі часто багатоводні завдяки достатнім запасам вологи у льодовиках. Але з просуванням на південь багато річок, що живляться талими сніговими і дощовими водами, у літній період пересихають. Річки басейну Тихого океану мають великі запаси гідроенергії. Особливо виділяється під цим оглядом найповноводніша з річок басейну - Колумбія, на якій збудовано кілька гідроелектро¬станцій. Серед великих річок також Юкон і Колорадо.
Озера. На континенті насамперед виділяють п'ять значних за: розмірами озер - Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо. Вони величезними сходинками спускаються до Атлантики і віддають їй свою воду через річку Святого Лаврентія. Це - Великі озеро,, улоговини яких утворилися в тектонічних прогинах, а потім були поглиблені давнім льодовиком. Великі озера є важливим джерелом прісної води. Окрім того, вони ніколи повністю не замерзають, тому цілий рік придатні для судноплавства.
Усі озера з'єднані між собою відносно короткими річками. Та, що з'єднує Ері й Онтаріо, - Ніагара дала назву всесвітньо відомому Ніагарському водоспаду.
Дивовижні об'єкти і явища
«Вода, що гуркоче». Саме так мовою місцевих індіанців перекладається назва Ніагара. І справді, шум води, що падає, можна почути на відстані 25 км, а ті, що перебувають біля водоспаду, змушені кричати, аби почути один одного. Водяний пил піднімається на висо¬ту до 100 м. Острів Козиний поділяє водоспад на два потоки. Лівий, канадський, має форму підкови, досягає 48 м заввишки. Через цю частину водоспаду проходить близько 95 % усього об'єму води Ніагари. Права частина водоспаду, яка належить США, має висоту 51 м. Ніагарський водоспад - один із найпотужніших у світі. Якби водою, що за добу протікає через водоспад, заповнити залізничні цистерни, то утворений ними ланцюг тричі оперезав би земну кулю.
Значні за площею озера розташовані й на північному заході материка. У їхньому утворенні також брав участь давній льодовик. Кілька безстічних залишкових озер є на нагір'ї Великий Басейн. У наш час, утративши стік в океан, майже всі вони стали солоними. Найбільшим серед них є Велике Солоне озеро.
</span>
