Прибалтійські країни, після досвіду Мюнхена, не вірили, що Велика Британія та Франція реально виконають свої зобов'язання з їх захисту в разі німецької агресії[2]. Тому уряди Естонії, Латвії та Фінляндії заявили, що будь-яку гарантію, дану без їхнього прохання, будуть розглядати як акт агресії, після чого поспішили укласти пакти про ненапад з Німеччиною (7 червня). При цьому, Німеччина не лише обіцяла не нападати на прибалтійські країни, але і гарантувала допомогу в разі агресії СРСР. Це викликало у прибалтійських урядів відчуття безпеки.[3]. Високопоставлені німецькі військові (Франц Гальдер та Вільгельм Канаріс) відвідали балтійські країни і вели там переговори про військове співробітництво. За повідомленням німецького посланника в Таллінні, начальник штабу естонської армії Рек заявляв йому, що Естонія може сприяти Німеччини у встановленні контролю над Балтійським морем, у тому числі в мінуванні Фінської затоки проти радянських військових кораблів[4].
23 серпня 1939 був підписаний договір про ненапад між Німеччиною та СРСР. Згідно з секретними додатковим протоколам до договору, Естонія, Латвія, Фінляндія і схід Польщі були включені в радянську сферу інтересів.
27 июня 1709 года произошло полтовская битва
1) Ее географическое положение. Москва находилась в центре тогдашнего русского мира, на пересечении трех торговых дорог, проходивших с запада на восток, от верхнего преднепровья к Владимиру на Клязьме и далее к Волжским булгарам; с юго-запада на северо-восток и с северо-запада на юго-восток.
Москва рано стала узлом торговых путей, в частности хлеба. Это давало ее князьям важные экономические выгоды и дополнительные денежные средства, которые позволили им приобретать у ханов ярлык на княжение и расширять свои владения путем прикупов.
2) Москва была ограждена от внешних опасностей своими соседями и поэтому, в первую очередь, беглецы спасались от набегов и оседали на Московских землях.
3) Московские князья расширяли свои владения разными способами: покупкой земель, непосредственным захватом или с помощью орды, колонизацией пустых пространств. Московские князья, чтобы удержать старое и привлечь новое население использовали политику податных и других льгот, т.е. освобождали пришедшее население от налогов.
4) После того, как Московские князья стали великими князьями, Владимирская служба им обещала больше выгод и больше почета, поэтому в Москву потянулись бояре и дворяне, не только из южных княжеств, но и юго-западных земель.
5) Большое значение в деле возвышения Москвы имела поддержка церкви. Митрополиты Петр и а его приемник Феогност перенесли кафедру митрополита в Москву, которая с этого момента становится церковной столицей всея Руси.
вроде всё
Правители 18 века
ЕкатеринаІІ
Елизавете Петровна
Людовик ХІV
ПётрІІ
Дальше не знаю)))))
1-б
2-б (тут не очень уверен)
3-а
4-в
5-в
6-б
7-а
8-в