Все менше на світі становиться тварин. Промисловість забруднює річки та озера. Вирубуються ліси. Усе більше викидується в повітря шкідливих речовин.Сільське господарство захоплює давні місця проживання диких тварин. Щоб зберегти тварин різного виду людина вивчає і досліджує їхню поведінку. Це робиться задля того щоб охороняти існуючі популяції тварин, допомогти розмноженню зникаючих видів. Чи переселити в інше місце де умови для виживання будуть спрятливіші ніж на попередньому. Просто для того щоб охоронити тварин від браконьєрів. Бо багато в наш час таких людей якіб були не проти додати до своєї колекції ще одну шкіру якогось вимираючого виду, як це не дивно але це правда. Я гадаю що дослідження і вивчення поведінки тварин це важлива і корисна справа.
1. Якщо у людини хороший зір, то кажуть, що у неї орлиний погляд.
2. У моєму місту побудували сміттєпереробний завод.
3. У мого сусіда скажений пес.
Безлюдний берег здавався таким, як і колись у дитинстві, як ча сом бачив
він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води,
купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов
вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена
рута.
Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в
межи річчі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж
на весні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своє
рідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі
довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у
свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на
човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.
Тихе
чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерця ми й
затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною
стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із
золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі.
<span>І докоряв
собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадував не існуюче. Або ще
й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час.. . І, може, від
того не знав радості й щастя творчості.</span>
Ми з друзями на ща щастя помирились.
<span>Деякі люди, на жаль, не можуть того, чого можемо ми.
На лихо деякі учні погано себе поводять.
</span>
Це весь вірш БУНІНА<span>! </span><span>Зимовим холодом війнуло
На поля і ліси.
Яскравим пурпуром зажглися
Перед заходом небеса.
Вночі буря бушувала,
А з світанком на село,
На ставки, на пустельний сад
Першим снігом понесло.
І сьогодні над широкою
Білою скатертиною полів
Ми попрощалися з запізнілою
Низкою гусей<span>.
</span></span>