Сеньоры судили горожан, взимали с них большие пошлины, налоги, то есть всячески пытались разбогатеть на своём городе. Горожанам не нравилось это, они поднимали бунты, освободившееся от власти сеньоров города назывались «коммунами».
в Афинах после проведения демократический реформ(преобразований)
решающая роль в управлении страной перешла к Народному собранию и совету
Пятисот.
При Перикле существовало много государственных должностей.
Государственные должности кроме стратегов можно было занять путем
жеребьевки.
Благодаря Периклу тем,кто занимался политикой,стали стали выплачивать жалование.
Теперь бедные граждане Афин тоже смогли участвовать в управлении государством.
Не будь оплаты судьям,суд очутился бы в руках одних богатых.
Перикла 15 раз выбирало Народное собрание первым стратегом.Граждане
ему доверяли.Благодаря своей деятельности он сделал Афины одним из
самых могущественных и богатых городов Эллады,превратив его в центр
культуры.
При Перикле произошел расцвет демократии в Афинах. Ни в одном
государстве древнего мира в управлении государством не принимало такое
большое участие простых людей как в Афинах.
Аналізуючи взаємовідносини Хмельницького і Виговського можна дійти висновку, що гетьман та генеральний писар діяли, як правило, узгоджено, причому кожен мав свій «імідж» і проводив відповідну лінію в ході дипломатичних контактів. Виговському, звичайно, відводилася роль «буфера», провідника нібито м'якшої, ніж у Хмельницького, лінії. Це давало змогу краще виявити наміри протилежної сторони, навіть її агентуру, створювало додаткові можливості для дипломатичного маневру Б. Хмельницького.
Звичайно, не можна говорити про повну тотожність політичних позицій гетьмана й генерального писаря. Якщо перший був представником центру, то другий тяжів до поміркованих (М. Громика, Г. Гуляницький, Г. Лісницький, генеральний суддя С. Зарудний, генеральний обозний Т. Носач та ін.), котрі прагнули досягнути компромісу з Річчю Посполитою. Через це Виговського недолюблювали представники радикальної течії (М. Кривоніс, Д. Нечай, Л. Мозиря, М. Гладкий, С. Подобайло й ін.), а також московської партії (М. Пушкар, І. Барабаш). Ці протиріччя склали передумови для гетьманства Виговського та визначили його долю. Фактично Виговський виконав волю пізнього Хмельницького, який помітив порушення Переяславської ради Москвою та шукав можливості перегляду чи розриву її. Але Виговський не мав тієї харизми, завдяки якій Хмельницький перетворив чергове повстання козаків на Визвольну війну України.
1 Начало регенства Софьи-1682
2 Второй Азовский поход-1696
3 Великое посольство-1697
4 Смерть Ивана 5-1696
1682 (1), 1696 (4), 1696 (2), 1697 (3)
По случаю празднования 290-летия дома Романовых (Романовы пришли к власти в 1613 году).