Уже конец лета.К нам приближается осень.Все ребята идут в школу.В лесу много грибов наступила грибная пора.Что бы съездить в лес мы просыпаемся рано утром умываемся,завтракаем и собираемся в лес.Мы берем только самое не обходимое ножик что бы осторожно срезать грибы что бы на этом месте опять вырос гриб,резиновые сопаги.Когда приедишь в лес и смотришь,вокруг так много грибов они так сами и прыгают в корзинки.но мама над нами смеется потомучто все грибы незъедобные.но всетаки к нам корзинку прыгают съедобные грибы.когдмы соберем целую корзинку грибов то едим домой.потом мама нам варит грибной суп.
Герда отличалась от Снежной королевы тем, что имела сердце. Она была сильной. Она умела любить. Её ничто не могло остановить перед тем, что она потеряла дорогого ей человека - Кая. Она готова была отдать все, даже те новые красные башмачки, которые были самой дорогой её вещью ради её названного брата. Её слезы могли растопить все льды в том числе и заледеневшее сердце.
“Сліпий музикант” Короленко аналіз Автор – Володимир Короленко Рік написання – 1886 р. Тлумачення назви: «сліпий» (каліка, неповноцінна людина, що вимагає догляду) «музикант» (творча, талановита людина, що знайшла своє покликання) Тема: Духовне випробування особистості, яка мас знайти саму себе, сенс свого існування серед людей. Роль мистецтва у формуванні особистості Ідея. Наполегливою працею, за підтримки рідних і друзів людина може здолати будь-які перешкоди, подолати навіть таку жахливу ваду, як сліпота. Жанр: Повість Головні герої “Сліпий музикант” Петро Попельський – сліпий музикант; мати Ганна Михайлівна (уроджена Яценко); дядько Максим (брат матері); конюх Иохим; Евеліна – кохана Петра; брати Ставрученки; Єгорій, Роман -дзвонарі; сліпі Проблематика “Сліпий музикант” Виховання; формування позитивної життєвої позиції; пошуку сенсу життя; співчуття людському горю; ставлення до людей з обмеженими можливостями; змиритися або кинути виклик долі Композиція – 7 розділів та епілог Сюжет “Сліпий музикант” Дві розповіді про те, як еліпонароджений хлопчик тягнувся до світла, до життя; про те, як пригнічена особистим нещастям людина поборола у собі страждання, знайшла місце в житті і зуміла виховати в собі співчуття до всіх знедолених. Елементи сюжету “Сліпий музикант” Експозиція: передчуття біди – і вирок: «Дитина народишся сліпою». Це трагедія. Як складеться його життя? Розвиток дії: вплив оточуючих на долю хлопчика: ( мама, дядько Максим, Иохим, Евеліна, сліпі співці). Кульмінація: Змиритися і страждати або кинути виклик долі? ( зустріч із дзвонарем, паломництво зі сліпцями). Розв’язка: шлях пошуків, довгоочікуване щастя: дружина, син, талант, визнання. Епілог: замість сліпого, егоїстичного страждання він знайшов в душі відчуття життя. «… Він став відчувати і людське горе і людську радість». Символи у творі “Сліпий музикант” Світло – це не тільки світло сонця, недоступне сліпому, але й реальний світ, з його життям і болем, радістю і стражданням. Темрява – це не тільки вічна ніч в очах головного героя, а й тихий, відгороджений від світу куточок садиби, це і душа Петруся, замкнута на своєму стражданні. Шлях сліпого музиканта – це подолання темряви в собі, що є важливим для людини. Чого вчить твір “Сліпий музикант”? Бути милосердними до оточуючих, людяними, терпимими до людського страждання та як прожити гідне і повноцінне життя.
Ну мне понравился рассказ
Абу-Симбел[1] (в другой транскрипцииАбу-Симбиль[2] ) — скала на западном берегу Нила, в которой высечены два знаменитых древнеегипетских храма во время правления Рамзеса II (прибл. 1298—1213 до н. э.). Находится в Нубии, в 285 км южнее Асуана, близ современной египетско-суданской границы.
Выдающаяся почти к самой реке скала из мелкозернистого песчаника, высотой в 100 м, названа в иероглифических надписях «священной горой» и, как можно предположить, была укреплена фортификационными сооружениями, и поэтому местность в надписях названа «крепостью Рамзессополисом». Современное название Абу-Симбел произошло от скалы, на которой, в том месте, где река делает к ней изгиб, высечен в барельефе египетский мужчина, в заострённом фартуке которого арабскиеморяки усматривали подобие хлебной меры; поэтому изображение это названо «Абу-Симбел», отец хлеба (от араб. sinbel — колос), а затем это название присвоено было и всей группе скал с их храмами. В Европе храм стал известен в 1810-е г. по описаниям Иоганна Людвига Буркхардта
Абу-Симбел включён в список Всемирного наследия.[3]
