Адаптація — це пристосування чутливості до постійно діючого подразника, яке виявляється у зниженні або підвищенні порогів.
Зміни чутливості, які здійснюються в ході адаптації, відбуваються не відразу, вони вимагають деякого часу і мають свої часові характеристики. Ці часові характеристики різні для різних органів чуття. Міра адаптації різних аналізаторів неоднакова: висока адаптованість спостерігається в нюхових відчуттях (людина швидко звикає до запахів, у тому числі й неприємних), тактильних (не помічає тиску одягу на тіло), зорових; значно менша - у слухових. Температурна адаптація існує лише в середньому діапазоні, звикання до сильного холоду чи до сильної спеки майже не існує. Майже не існує адаптації в больових відчуттях, оскільки біль є сигналом про руйнування організму, і больова адаптація може призвести до загибелі. Виокремлюють три різновиди явища адаптації.
1. Адаптація як повне зникнення відчуття при тривалій дії подразника.
2. Адаптація як притуплення відчуття під впливом дії сильного подразника (зниження порога чутливості).
Ці два різновиди адаптації називають негативною адаптацією, оскільки її результат — це зниження чутливості аналізаторів.
3. Адаптація як підвищення чутливості під впливом дії слабкого подразника.
Каково значение для биологической науки работ Л.Пастера и И.И.Мечникова?
В 19 веке были заложены основы современной медицины и биологии.
Вклад в биологическую науку внесли такие ученые, как Луи Пастер и Илья Мечников.
Имя Ильи Мечникова связано с развитие науки: сравнительная эмбриология, антропология, микробиология, геронтология, иммунология.
Имя Луи Пастера неотделимо от развития таких наук, как микробиология и иммунология. Он занимался изучением процесса брожения, самозарождения микробов, инфекционных заболеваний.
Отек происходит из-за лишней жидкости.
Средний мозг, спинной мозг
гипофиз, продолговатый мозг, мозжечок, промежуточный мозг.