Базаров на протяжении всего романа казался нам одиноким, безчувственным, невоспитанным человеком. Он не признавал чувства и любовь. Он всю свою жизнь стал, что любовь всего лишь физиология, но когда он встречает Одинцову, все меняется. Меняется его жизнь, понятия, он влюбляется, он изменяется. Ему очень трудно дается признания в любви Светлане.
После того, как Евгений узнаёт о своей будущей смерти, он становится более нежным, ласковым, добрым. Он не скрывает больше своих чувств, он пытается додать свою любовь родителям, окружающим. Он принимает свою смерть без горечи, как настоящий герой. Он понимает, что больше не нужен этому миру, он разочеровывается.
Ну что самое главное, он видит в последний раз Одинцову, признается ей повторно в любви и умирает.
Она спрашивает о том, что она здесь делает, что здесь происходит, что со мной творится, она спрашивает про свое 18-летие, про ту фигуру которая постоянно ходит возле сосен, про свой дом
Мы самые крутые мы самые большие!
<span>Литикриптония бухая страна!
Хей хей!
- Литиприптония!
мы мы
Мы самые кровожадные мы самые опасные!
Литиприптония трезвая страна!!!!!!
Хей! Хей! Хей!
Литипритонцы вы потомцы
России Моей!
</span>
<span>Нещодавно одним з
представників Московської Патріархії Вічний вогонь був оголошений
символом пекла, а шанування його - язичницьким поклонінням.
Напевно,
в залежності від установок особистості, вогонь може викликати і такі
асоціації. Але давайте залишимо за рамками оцінку цього висловлювання і
замислимося: а чому взагалі таку заяву стало можливим? Можливо, від
нерозуміння справжнього сенсу того, що символізує вогонь? Не в Біблії чи
сказано: «І пізнаєте істину і істина зробить вас вільними»? Адже саме
незнання робить нас вразливими для різного роду навіювань, домислів,
страхів і забобонів.
Символізм вогню виник задовго до виникнення
не тількихристиянства, А й іудаїзму. Адже вогонь супроводжує людину від
самого його (людини) появи.
Власне, вміння поводитися з вогнем -
саме по собі відрізняє людину (нехай примітивного) від тварини. Та й
сам вогонь принципово відмінний від інших феноменів матеріального світу.
Вогонь абсолютно реальний і в той же час не цілком матеріальний. Він
приходить з неба посланником вищих сил, і тоді він неприборканий і
руйнівним. І в той же час його можна здобути, зберегти, керувати ним.
Вогонь одночасно руйнує, обпікає - і зігріває, дає поживу і захист. А ще
вогонь схожий на живу істоту: він може народжуватися, харчуватися,
вмирати.
У міфах саме з вогнем пов'язане якщо не виникнення
цивілізації, то принаймні перехід її в іншу якість. У міфах багатьох
народіввогоньвикрадається або приноситься людям культурним героєм. Міф
проПрометея- Найбільш відомий, але далеко не єдиний. Зате з ним
пов'язано ще одне символічне значення вогню, цілком усталене: це символ
революційності, героїзму, самопожертви.
Нам нинішнім важко
повною мірою оцінити значення прирученого вогню для древніх людей.
Оволодіння вогнем можна назвати переломним моментом у становленні
людської цивілізації. Без вогню було б неможливо ні повноціннегончарне
ремесло, Ні тим більше металообробка. Навіть обпечене дерево стає
міцніше і довговічніше.
На першому етапі оволодіння вогнем
людина навчилася використовувати і зберігати природний вогонь. І це
свідома дія вже означало перехід на новий щабель розвитку. Але припущу,
що ще більш важливим стало вміння самому добувати вогонь. Вперше людина
відчула себе незалежним від милості природи.
Зрозуміло, у нього
не могло не виникнути зовсім особливого ставлення до вогню. Чималу роль
зіграло і схожість з живою істотою: вогонь народжується і вмирає,
харчується, рухається, має характер ... Погане харчування змушує його
невдоволено шуміти, розкидати обпалюють іскри; при недоліку «їжі» вогонь
слабшає і вмирає; за нешанобливе поводження може відплатитипожежею.
Крайня
шанобливість щодо вогню цілком можна пояснити і враховуючи його
найбільшу практичну цінність. Спочатку до нього могли просто ставитися
вкрай обережно, потім це відношення формалізувати, поступово обростаючи
повір'ями і нюансами. Змішуючись з іншими віруваннями, збагачуючись
асоціаціями, рітуалізіруясь, ставлення до вогню поступово
перетворювалося накульт.
Наприклад, вогонь міг ставати символом
сонця. Походження цих культів різному, але вони зближуються за
аналогією, адже сонце теж вогняне, теж дає тепло і світло, захищає від
темряви. Можливо, від сонця вогонь сприйняв функцію відродження: адже
сонце безперервно «вмирає» і знову «народжується» (причому як в
добовому, так і в річному циклі). Ймовірно, тому вогонь використовувався
як символ сонця - а потім і сам став вважатися символом відродження та
оновлення.
Поступово вогонь вогнища став уособлювати саме
вогнище, а пізніше будинок, рід. По суті, вогнище являє собою серце,
центр будинку. Поки горитьвогонь у вогнищі- В будинку живуть. У
свідомості розділяється «свій» і «чужий» вогонь. Наприклад, у деяких
народів можна дати сусідові кресало, але небажано давати вугілля зі
свого вогнища (як і брати чужі). І зрозуміло, у вогонь не можна плювати,
кидати сміття і навіть лягати ногами до вогнища.
Пізніше вогонь
стає сполучною ланкою між людиною і богами, займаючи центральне місце в
обрядах поклоніння вищим силам. Це не дивно. По-перше, вогонь спочатку
сходив з неба (блискавка), що вже пов'язує його з богами і робить
спочатку чистим, що виходить від вищих сил. По-друге, кинуте у вогонь
зникає, перетворюючись на дим - і це дає можливість використовувати
вогонь як посередник, що дозволяє «відправити» жертви (заодно і
очищаються вогнем) богам. По-третє, вогонь - це чисто людське зброю
проти природних небезпек. І не забувайте про властивість вогню
спалювати, знищувати те, що потрапляє в нього. Звідси очищає значення
вогню, який спалює зло, хвороби, що знищує шкідливі впливу.
Мабуть,
з цими його властивостями пов'язані звичаїспалювання тіл померлих. З
одного боку, вогонь тут використовується як стихія, що очищає від
пов'язаної зі смертю нечистоти, з іншого, вогонь «підносить» душі в
інший світ. У деяких народів початкова чистота вогню, навпаки, не
допускала його осквернення мертвим тілом.
</span>
-Послушай ,сестра! А может нам в другое место полететь?
-Что ты! Это ведь наш край, мы нужны людям.
-Мы много раз уже поливали эти земли. Нужно же и другие.
-А как же урожаи?
-Какие урожаи! Сейчас зима придёт! Наскучило это место мне! Пошли давай!
- Ну ладно...