План 1) Павлусь — єдиний синок у заможніх батьків. 2) Зовнішність і портрет героя. 3) Автор про Павлуся.
Риси характеру Павлуся: а) ледачий; б) примхливий; в) байдужий; г) егоїстичний. 5) Інші риси Павлуся: а) любов смачно поїсти і поспати; б) відсутність друзів, постійна самотність; в) ставлення до батьків, наймитів, парубків, дружини, дітей. 6) Чи щасливий Павлусь? Значення цього образу.
Віра в казки і чарівних героїв допомагає дітям розвивати фантазію. Пам'ятаєте, як в дитинстві ми уявляли себе в ролі принцеси або всемогутнього чаклуна з останньої почутою казки? Думали про те, які б три бажання загадали, фантазували, як виглядає будинок Діда Мороза на Північному полюсі, вірили, що коли ми спимо, наші іграшки прокидаються і починають жити своїм життям. Саме завдяки фантазіям дитина розвиває творче мислення, вчиться вигадувати щось нове. Згодом це стане в нагоді в будь-якій області життя.
1. Порятунок.
2. Винагорода.
3. Поєдинок.
4. Івана перемога.
5. Гості.
6. Хоббі Брякуса.
7. Вокзальні справи Миколайчика.
8. Розвітка про доктора Брякуса.
9. Новий рекорд.
10. Затримання Фіксою Міху Голого.
11. Поліцейське посвідчення.
12. Республіканцькій рекорд.
13. Сльози Міхи Гологою
Відповідь:
Фабула поеми проста: київський князь Володимир Мономах під час походу на половців взяв у полон улюбленого сина половецького хана. В розкошах і славі жило хлоп'я, хоч і в неволі, і почало помалу забувати свій степ, свій рід, свої звичаї:
Край чужий, чужі звичаї Як за рідні уважати.
Пояснення:
Він використав легенду з Літопису
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду,
Нема куди прихилиться —
Хоч з гори та в воду.
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом,
Утопився б — тяжко жити,
А нема де дітись.
В того доля ходить полем,
Колоски збирає,
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.
Добре тому багатому,
Його люди знають,
А зо мною зострінуться —
Мов недобачають.
Багатого губатого
Дівчина шанує,
Надо мною, сиротою,
Сміється, кепкує.
Чи я ж тобі не вродливий,
Чи не в тебе вдався,
Чи не люблю тебе щиро,
Чи з тебе сміявся?
Люби ж собі, моє серце,
Люби, кого знаєш,
Та не смійся надо мною,
Як коли згадаєш.
А я піду на край світа,
<span>На чужій сторонці /83/</span>
Найду кращу або згину,
Як той лист на сонці.
Пішов козак, сумуючи,
Нікого не кинув.
Шукав долі в чужім полі
Та там і загинув.
Умираючи, дивився,
Де сонечко сяє.
Тяжко-важко умирати
<span>У чужому краю...
</span>