Якось одного зимового ранку Василько запитав у тата.Які бувають зимові розваги.Тато відповів є такі розваги: хокей, кататися на ковзанах,ліпити снігову бабу.Василько дізнався , які є зимові розваги.І наступного ранку він вийшов на двір і розповів своїм друзям про снігові розваги
Ответ:
благовіщення. це свято випадає на 7 квітня. вважається, що на благовіщення починає пробуджуватись природа. за народним повір’ям благовіщення - найбільше свято.
вербна неділя. свято верби, відзначається в останню перед великоднем неділю. звідси його назва "вербна неділя". в цей день у церкві освячують вербові гілки.
великдень - християнське свято на честь воскресіння ісуса христа, яке кожного року відзначається у різні числа. великдень за своєю християнською ідеєю свято загального всепрощення й любові, свято єднання усіх членів роду - живих і мертвих.
Проблема батьків і дітей — це вічна проблема людства. Бо як би не
змінювалося суспільство, як би бідно чи багато не жили люди, ця проблема
завжди залишається, тому що діти завжди хочуть жити самостійно: самі
будувати своє життя, робити свої помилки і самі за них відповідати.
І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» показав, як і чим
жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного
права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше
будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого
серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали,
як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо.
Розпад патріархальної сім'ї — це нелегкий етап у розвитку сімейних
традицій, але життя змінюється і вносить свої корективи. Молоді Кайдаші
хочуть жити по-новому, краще, ніж їх батьки, не хочуть і коритися
батькам, бо вважають, що так, як жили їхні батьки, вже жити не можна —
це вже минуле, а нове життя — будувати їм, молодим. Щоправда, і вони не
знають, як його будувати.
Я підтримую молоде покоління повісті в їх намірах будувати своє
життя самостійно. І тому мені здається, що, одруживши синів, старі
Кайдаші повинні були їх відділити. Однак старшим хотілося керувати
молодими, як ними керували все їхнє життя.
Молоді Кайдаші — працьовиті, люблять свої сім'ї, однак надмірне
прагнення бути самому господарем затьмарило повагу до батьків і все те
хороше, що вони їм дали. Тому мені не подобається, як у боротьбі за
приватну власність вони втрачають подекуди людську гідність.
Більш до вподоби мені Лаврін і Мелашка, бо я люблю людей ніжних,
добрих душею, які мають ласкавий погляд, уміють розуміти прекрасне. Мені
здається, що потрапивши у становище цієї боротьби за «моє — твоє», вони
зуміють все ж таки зберегти любов одне до одного. Карпо і Мотря, на мою
думку, зовсім «зачерствіли», почуття їх любові замінилося матеріальними
цінностями, а їхні діти не бачать батьківської любові й не виховують у
них і любов до близьких, а значить, ростуть вони у становищі нелюбові. І
це, звичайно, дуже недобре.
Я ніколи не міг зрозуміти, як можна підняти руку на людину, яка дала
тобі життя, яка виховувала і доглядала тебе. І якщо вже життя склалося
так, що дружина і матір не розуміють одна одну, то син повинен зробити
все, щоб хоч повагу зберегти, якщо немає любові.
Ось таке моє ставлення до молодих Кайдашів. З одного боку, я їх
підтримую і розумію. З іншого боку, я не можу їм вибачити неповаги до
батьків.
