Головний персонаж твору — Ігор. Це руський князь, який любить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. Ігор Святославич — чесний і відкритий, гордий і відважний. Це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього — найбільша ганьба: «Лучче ж бо потятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…» Вислів цей став крилатим. Надзвичайну мужність і рішучість Ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. Хто інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного знаку — затемнення сонця? А Ігор вирушає! Хоробрість Ігоря не раз відзначають також Всеволод і Святослав, називаючи його сміливим соколом. Усі ці властивості викликають симпатію до князя. Разом із тим ми засуджуємо Ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. Він надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. Його поспішність призвела до трагедії: дружина повністю розгромлена, тисячі жінок стали вдовами, тисячі дітей — сиротами, князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне — відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд.
Всеволод основними рисами характеру нагадує свого брата князя Ігоря. Він є хоробрим, відважним воїном. У битві з половцями зображений як билинний богатир – “буй-тур”. У вирі бою князь забуває про почесті, багатство, золотий батьківський престол у Чернігові, про ласку та пестощі своєї дружини, прекрасної красуні Глібівни. Отже, Всеволод є уособленням бойової відваги й сили.
<span>12. d) There is, it is
13. a) earlier
14. b) the other day
15. c) does he
16. b) familiar
17. a) had moved
18. c) has caught
19. a) buy
20. b) children</span>
2)their, 3)in, 4)every, 5)for, 6)have
мы ездили в турцию.
мы жили в отеле лармона
нет не был.
он был маленький и грязный
было холодно
еда была ужасной отвратительной
они были не дружелюбны
было скучно
... не видно конец предложения((
Однажды, прошлым летом мы поехали с дедушкой в поездку на корабле, все было хорошо и вдруг, мы увидели огромные волны и корабль начало очень сильно трясти. Все жители были в панике, но мы с дедушкой не растерялись и начали действовать. Мы раздали всем спасательные круги и по команде спрыгнули с корабля. Корабль прям за нашей спиной ушёл на дно. Никто не пострадал, но никто не знал что же делать дальше. Волны унесли всех нас на какой-то странный остров. Люди увидев это место, даже на секунду забыли про кораблекрушение. Это место было прекрасное. Повсюду висели разные фрукты, воздух был идеально чистый. После того когда все осмотрелись, мы начали делать маленькие жилища чтобы там переночивать. Так и прошло 4 дня, в этот период уже и не хотелось уезжать с этого острова. Мы с дедушкой пошли посмотреть на водопад, когда мы шли, мы наступили на какой-то очень твердый металл увидев верхушку этого металла мы выкопали его. Это оказался сундук с бриллиантами и изумрудами. Мы услышали крики людей на конце острова, они кричали "мы здесь!" Мы с дедушкой забрали сундук и побежали к людям мы увидели корабль который плыл прямо на остров за нами. Мы с улыбкой на лице начали собирать вещи. Мы спокойно доехали обратно до дома. Этот остров запомнился мне навсегда.
