Ответ:
1. Більше читайте. Література суттєво поповнить словниковий запас, навчить правильно вибудовувати словосполучення й речення. Якщо ви краще сприймаєте мову на слух, сміливо вмикайте аудіокниги.
2. Частіше заглядайте до словника. Зустріли незнайоме слово? Маєте сумніви щодо наголосу? Не можете дібрати синонім? У цих та багатьох інших випадках вам допоможуть словники.
3. Виконуйте вправи. Оберіть будь-який предмет, намагайтеся говорити про нього протягом 5 хвилин винятково літературною мовою. Із часом шукайте складніші теми й збільшуйте тривалість мовлення. При виконанні вправи зважайте на темп, намагайтесь не бути монотонним. Додавайте емоцій, але слідкуйте за мірою. Скоро ви навчитесь із легкістю добирати потрібні слова та контролювати мовленнєвий потік.
4. Фільтруйте мовлення. Говоріть повільніше, старайтеся якомога краще продумувати конструкції, жорстко контролюйте слова-паразити.
5. Користуйтесь записником. Переносьте на папір свої знання. Записуйте нові слова, цікаві висловлювання, прислів’я, приказки тощо. Можете повправлятись у римуванні, формуванні словосполучень, речень, зайнятись підбором синонімів, антонімів і т.д.
Объяснение:
Такса в таксиста питає про таксу.
На пагорбі стоїть маленька хатка , яка напуває небо димом.У неї скрипучі двері , старі шибки, великі стіни. Там живе бабуся , як равлик в ракушці . Бабця пече смачні пиріжки для маленьких дітей.
Одного разу зі мною стався такий випадок, після якого довелося зробити важливі висновки. На літніх канікулах, мої бабуся і дідусь вирішили відправитися на прогулянку в ліс. Вони живуть в своєму будинку, а не далеко тече велика річка і стоїть зелений ліс. Я пішла з ними. Ми довго ходили по лісових стежках, було тепло, бабуся розповідала цікаві історії, а дідусь красиво свистів. Він обіцяв, що коли-то навчить мене так свистіти. Скоро я сказала, що втомилася і бабуся дістала зі своєї похідної сумки покривало і простелила на зелену травичку. Ми влаштували пікнік.
Скоро бабуся і дідусь вирішили прилягти відпочити, а я могла прогулятися не далеко від них. Я пішла по зарослій стежині і розглядала дерева. Я не помітила, як відійшла надто далеко. Спочатку я вирішила покликати на допомогу, але потім згадала, як поводяться герої з мультфільмів, і вирішила самостійно знайти дорогу і повернутися назад. Я стала йти по своїх слідах. Потім зрозуміла, що заплуталася і почала плакати. Раптом почула голос дідуся і крикнула у відповідь. Виявилося, що я пішла зовсім не далеко, і наш табір був за двома кущами.
Після цього випадку, бабуся сказала мені, що як тільки я зрозуміла, що заблукала, повинна кричати і кликати на допомогу. Якщо б я пішла в іншу сторону, могла піти дуже далеко і заблукати по-справжньому. Тепер я знаю, що якщо знову втрачу з уваги дорослих, то зупинюся на місці і буду їх називати, щоб ще більше не заблукати.
Надія вмирає останнєй.
Навіть у найскладнішій ситуації не втрачай здорового глузду та надії.
В моєму житті є людина , якою я пишаюся - це Надія.
В нього не залишилось нічого, крім надії на найкраще майбутнє.
Після його вчинка вона втратила навіть надію.