Твір "Куріеніе вбиває"Про шкоду куріння сказано чимало. Але поки що значна кількість людей не вважає куріння шкідливим для здоров'я. До цієї шкідливої звички долучилися чоловіки, жінки, молоді люди, підлітки і навіть діти. Виникла мода на куріння: сигарети, мовляв, додають дівчатам особливу елегантність, а юнакам мужність. Обов'язково приналежністю тілі - і кіногероїв стала сигарета.Куріння - не нешкідливе заняття, яке можна кинути без зусиль. Це справжня наркоманія, і тим більше небезпечна, що багато хто не приймає її всерйоз. Нікотин - одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. І в процесі куріння він стає необхідним. Немає такого органу, який би не уражався тютюном: нирки і сечовий міхур, статеві залози і кровоносні судини, головний мозок і печінку.Живуть в накурених приміщеннях, частіше і більше страждають захворюваннями органів дихання. Виходить, що ні курящі «палять». З'явився навіть спеціальний термін - «пасивне» куріння.Куріння підлітків, в першу чергу, позначається на нервовій і серцево - судинної системах. Куріння негативно впливає на успішність школяра. Число неуспішних зростає в тих класах, де більше палять. Куріння школярів уповільнює їх фізичний і психічний розвиток. Стан здоров'я, підірване курінням, не дозволяє вибрати рід занять до душі, домогтися успіху, наприклад, юнакам стати льотчиками, космонавтами, спортсменами, дівчатам - балеринами, співачками. Куріння і школяр несумісні. Шкільні роки - це роки зростання як фізичного, так і розумового. Організму потрібно багато сил, щоб впоратися з усіма навантаженнями. Як відомо, навички, звички, засвоєні в шкільному віці, найміцніші .Це відноситься не тільки до корисних, але і до шкідливих звичок .Чем раніше діти, підлітки, юнаки, дівчата познайомляться з курінням і почнуть палити, тим швидше звикнуть до нього, і надалі відмовитися від куріння буде дуже важко. Так що ж штовхає підлітків до сигарети? Підлітковий вік - це вік, коли хочеться експериментувати, коли виникає потреба в самоствердженні, прагненні ототожнювати себе з навколишнього групою, створити свій імідж, відчувати себе більш дорослим, і нарешті, в якості протесту проти установок батьків або суспільства. А для цього деякі хлопці вдаються до послуг тютюнових виробів. Взявши сигарету, закуривши її вони думають цим «піднятися» в колі своїх однолітків. Але не цим потрібно дивувати людей і самостверджуватися! Адже навколо стільки можливостей, де можна проявити себе: спорт, музика, техніка, комп'ютери, навчання зрештою!<span>Нікотин це отрута! Я вважаю, що добровільно вбивати себе кожен день - це нерозумно.</span>
Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше. Тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV століття, яке швидко було запозичене практично всіма країнами Європи, у тому числі й Україною. У 1464 році воно виникло в Італії, у 1470 році — у Франції, у 1473 році — в Голландії та Угорщині, у 1474 році — в Іспанії, у 1480 році — в Англії. Початок слов’янського друкування припадає на 1491 рік, коли відомий друкар Фіоль у Кракові надрукував дві книжки — „Часословець» і „Осмоглас- ник». Обидві книги набрані кирилівським шрифтом, який є основою сучасної української та російської азбуки. На жаль, життя і діяльність Фіоля Швайпольта закінчилося трагічно. Саме за друкарську діяльність він був заарештований краківською інквізицією. Це сталося у 1491 році.
Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова. Іван Федоров народився близько 1510 року (точна дата його народження невідома). Вважають, що він навчався у Краківському університеті, який закінчив у 1532 році і здобув ступінь бакалавра. У 50-х-60-х роках XVI століття працював дияконом у церкві Ніколи Гостужського в Московському Кремлі, паралельно працюючи в анонімній друкарні, яку невдовзі було закрито. Згодом переїжджає до Львова, де з великими труднощами відкриває друкарню. У 1574 році він друкує „Апостол», який вважається першою українською друкованою книгою в Україні. Ця книга вийшла тиражем 1000 примірників обсягом 560 сторінок (збереглося 77 книг). У Львівській друкарні Іван Федоров видає й „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надрукований кирилівським шрифтом. Обсяг книги — 80 сторінок (збереглося декілька примірників).
У 1576 році Іван Федоров переїжджає до Острога, де на кошти князя Острозького відкриває друкарню, і за чотири роки (з 1578 по 1581) випускає у світ „Азбуку», „Псалтир», „Новий Завіт» (988 сторінок!), „Книжку зібрань речей найпотрібніших коротко викладених» та „Хронологію». За бажанням і на кошти князя Острозького (засновника Острозької вищої школи) у 1581 році Іван Федоров видає один з шедеврів давньоукраїнського друкарства — повну слов’янську „Біблію» (1256 сторінок, тираж — 2000 примірників).
У 1582 році переїжджає знову до Львова, планує відкрити власну друкарню, але смерть перервала всі плани й наміри. 5 грудня 1583 року перший український друкар Іван Федоров помер. Похований у місті Львові в Онуфріївському монастирі. „Друкар книг, перед тим небачених» — такий напис викарбовано на надгробній плиті людині, життєвим кредо якої було „духовне насіння розсівати по світі і всім роздавати належну їм духовну поживу».
Після смерті Івана Федорова у 1583 його друкарське устаткування перейшло до Львівської Братської друкарні. У 1977 р. скульптори Б. Борисенко і В. Подольський у Львові спорудили пам’ятник славному українському першодрукареві, у цьому ж році відкрито музей і присвоєно його ім’я Львівському поліграфічному інституту (нині — Академія друкарства).
Іван Федоров багато зробив для розвитку друкарської справи. Саме він уперше ввів друкований шрифт, ще задовго до реформи Петра І використав скорочений шрифт — „гражданку», вперше помістив у книгах гравюри світського змісту, сторінки оздоблював рамками, орнаментом тощо.
З 20-х років XVII ст. найбільшим центром книгодрукування в Україні стає Києво-Печерська лавра. Лаврська друкарня видавала переважно церковно-служебну, богословську літературу, але не обходила своєю увагою і навчальну, світсько-політичну літературу та віршовані твори („Служебник», „Псалтир», „Акафіст», „Триодь», „Євангеліє вчительне», „Часослов», „Лексікон словеноросский» та багато інших). Видання Києво-Печерської лаври відзначалися високою поліграфічною технікою. Титульний аркуш прикрашався гравюрами на сюжет книги, текст кожної сторінки був обрамлений орнаментом або рамкою, оправа книг виготовлялася із дощечок, обтягнутих шкірою або дорогою тканиною, прикрашалася тисненням, орнаментом, а в центрі вміщувався «медальйон із зображенням сцен із релігійних творів. Сам текст творів був надрукований червоними і чорними фарбами, використовувалися різні шрифти.
<span>У 1625 році у місті Малині (на Житомирщині) була заснована паперова фабрика, у цей же період було виготовлено новий друкарський шрифт, що підняло книгодрукування в Україні ще на вищий рівень. То ж не випадково, що до 1648 року в Україні функціонувало 25 друкарень, існувати дуже зручні мандрівні друкарні. </span>
З дитинства ми намагаємося зрозуміти, що таке дружба. Кожен розуміє її по-своєму. Дехто називає другом приятеля. Та, як сказав Григорій Сковорода, що п<em>охибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.</em> І справді, потрібно вміти розцінювати дружбу. І робити все, для того, щоб стати хорошим і цікавим другом. Потрібно шукати "свою" людину. Яка думає, як ти. Тобто, інша частина твоєї душі. Знайшовши таку, потрібно її берегти.
Багато сучасних учених стверджують, що українська мова — одна з найкрасивіших мов світу. Але що таке красива мова і як можна об’єктивно визначити «мовну красу», коли у світі існує понад сім тисяч національних мов і кожна є рідною для певного народу, а відповідно, і найкрасивішою? У мовознавчій науці це визначається гармонійним поєднанням приголосних і голосних звуків у межах складів кожного слова, чергуванням і процесами спрощення, повноголоссям тощо. Враховуючи ці особливості (їх ще називають засобами милозвучності), учені справді мають підстави стверджувати, що українська мова поряд із італійською є однією з найкрасивіших мов світу. Однак чи погодяться з таким твердженням англійці, для яких взірцевою є мова Дж.Г. Байрона, або німці, які впевнені в тому, що лише мова Й.В. Гете заслуговує на звання найкрасивішої? А може, фіни, мова яких послуговується дуже малою кількістю голосних звуків, що суперечить законам милозвучності, визнають свою мову негарною? Кожна національна мова — унікальна, самобутня, для кожного народу вона найкраща і наимиліша, а тому слід по-іншому розуміти мовну красу.