Ух, як піднімається вітер! Які темні важкі хмари йдуть зі сходу! Чується грім. Блискавки на обрії б'ють прямо в землю. Іде гроза
Грози влітку особливо сильні, і не знаєш чого від них чекати. Вітер підсилився. Дерева гнутися. Починає темніти, хмари закривають сонце. Гуркіт грому й через кілька секунд починають блискати блискавки
Ще один гуркіт грому й пішов сильний дощ. Блискавки ще більше почали блискати з усіх боків. Бах! Блискавка вдарила в старий високий дуб. Він затріщав, але зумів устояти. Скільки століть він переживає такі грози
Молоденькі берізки гнутися до самої землі. Вітер так хоче показати влада над ними. Важкі хмари нависли над самою землею, що несуть вони із собою? Ще один гуркіт грому й пішов град. Великі крижини почали падати снеба.
Під таким градом ніхто не встоїть. Пари мінут і град припинилася, затих і вітер, немов зрозумів, що тут він неспроможний і вирішив здатися. Важкі темні хмари розсіялися, немов нагулявшись удосталь, вирішили відпочити
Але вони ще сюди обов'язково повернутися. Засяяло сонце, а на обрії з'явилася веселка. Веселка сповістила про те, що бура пройшла, і можна тепер побігати по мокрій траві й теплих калюжах. Ах, як свіжо й легко дихається після грози
Земля умилася, стала чистіше й світліше.
<span>Омелько<span> <span>— працьовитий селянин, виснажений панщиною. У
нього здорові, загорілі, жилаві руки, сухорляве і бліде обличчя. Ставши
хазяїном, Кайдаш продовжує багато працювати. Набожність уживається в ньому з
пияцтвом. Нерідко з церкви він звертав у шинок запивати «давнє панщане горе».
Письменник майстерно передає, як втрачається межа між виявами забобонності
Кайдаша і хворобливого стану його психіки від постійного перепою. Такий Кайдаш
не смішний, а викликає глибоке співчуття. Його слабкості Нечуй-Левицький
пояснює соціальними факторами, хоча й не наголошує на них, а зосереджується на
розкритті самого характеру в його індивідуальних виявленнях. Отже, ідеал
«господаря-хлібороба» не міг зреалізуватися під час кріпаччини. З повісті
«Кайдашева сім'я» видно, як важко й неоднозначно він відроджувався в
посткріпацьких умовах, коли довгі часи безправ'я, безземелля знищили інстинкт
господаря. </span></span></span><span><span>Інша індивідуальність розкривається в образі </span>Марусі. Письменник
спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній
світ, поведінку, вчинки. Не все в образі Кайдашихи було негативним. У своїх
повістях письменник підкреслює роль жінки-господині, оскільки жінка-мати має
особливе значення в ментальності українців. Дослідник відзначив роль жінки в
українській родині, роль матері-піклувальниці й виховательки та її великий
вплив від колиски до зрілого віку на процес формування характеру людини. <span>
<span>Вона була працьовитою,,вміла майстерно куховарити, любила
улещувати панів, водночас мова її була солодкою і манірною, але в розмові з
людьми, біднішими за себе, Маруся виявляла себе зверхньо і неприховано
зневажливо. </span>
<span>«Маруся Кайдашиха замолоду довго служила у дворі, у пана,
куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарити і ще й тепер її брали до
панів за куховарку на весілля, хрестини та на храми. Вона довго терлась коло
панів і набралась од них трохи панства. </span>
<span>До природної звичайності української селянки у неї пристало
щось дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала
та солодка луска і вона лаялась і кричала на весь рот. Маруся була сердита.»<span> </span></span></span></span>
Картина І.
1. Сумний князь та княгиня.
2. Розмова та надія.
3. Прихід Джури.
4. Посланець від змія.
5. Вимога змія.
6. Князівна втішає батьків.
Картина ІІ
7. Рада з воєводами.
8. Дивний дід.
9. Пропозиція діда.
10. Згода Князя.
Картина ІІІ
11. Розмова між синами.
12. Прихід дванадцятьох парубків.
13. Відмова Микити.
14. Прихід дванадцятьох дідів.
15. Відмова Микити.
14. Прихід дітей.
15. Микита збирається на двобій.
Картина ІV
16. Збирається юрба.
17. Безстрашний Микита.
18. Голоси.
19. Велика перемога.
Недоладько був:Добрим веселим сміливим
<span>Мирослава приносить звістку про Максима і план битви</span>