УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО. Запорізька Січ — вільна козацька республіка
Військове мистецтво, побут та звичаї
У постійній боротьбі з ворогами запорізьке козацтво створило самобутнє військове мистецтво, ставши на рівень кращих європейських армій. Його зброя складалася з самопалів (рушниць) різного калібру, пістолів, табель. Поширеними були також луки зі стрілами, бойові ножі, келепи (рід бойового молота) або чекани, якими розбивали ворожі обладунки, довгі списи з металевими наконечниками, що, крім прямого призначення, використовувались, якщо їх скласти у вигляді ґрат, при переході через багно, ощепи (списи з гаками для стягування вершника з коня), якірці та рогульки проти ворожої кінноти тощо. Основу війська становила піхота, яку вважали найкращою в Європі. Найпоширенішим видом піхотного бойового порядку був т. зв. «табір», коли у центрі чотирикутного рухомого укріплення, що складалося з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою возів, розташовувалося військо. Такий спосіб давав змогу швидко переходити від наступального бою до оборони і навпаки. Очевидці зазначали, що у такому таборі сотня козаків могла відбити цілу тисячу поляків і ще більше татар. Козацька кіннота була не такою численною, як піхота, але і її дії відзначалися майстерністю. Вона, як правило, наступала «лавою» шикувалася напівколом і атакувала не лише з фронту, а й з флангів, заходячи у тили ворога. Артилерія запорожців складалася з важких гармат для облоги й захисту, а також легких рухливих фальконетів. Січ мала також свій вітрильно-весловий флот з великих човнів-чайок або байдаків і, як свідчать окремі джерела, навіть своєрідні підводні човни. Широко використовувалися розвідка, різні засоби дезінформації ворога, фортифікаційні земляні роботи тощо. Складовими успіху запорізького козацтва у бою насамперед були особиста хоробрість, постійні заняття військовою справою, досконале знання місцевості, на якій воно діяло проти ворогів. Запорізька Січ була своєрідним лицарським орденом, що вимагав від своїх членів особливої дисципліни і сомопосвяти. Даючи характеристику запорожців, Г.Боплан, французький інженер та картограф, безпосередній свідок тодішніх подій в Україні, зазначав: «Вони кмітливі і проникливі, дотепні і надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають... Вони добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать... Вони високі на зріст, вправні, енергійні... відзначаються міцним здоров'ям... Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави».
Рад,что помог вам! УДАЧИ!
Ответ:
Причины нац. конфликтов на территории бывшего СССР
Объяснение:
В 1991 году на территории СССР произошел массовый всплеск национализма который привел к распаду союза. Но не все республики были сформированы по национальному признаку к примеру конфликт в Грузии. Национальный конфликт между грузинами, осетинами, абхазцами. Подобная ситуация была и на территории Чечни. А вот с Молдавией ситуация иная, желание Молдавии вступить в ЕС и НАТО прямо противоречит интересам России в следствии чего РФ создала искусственный нац. конфликт между молдаванами и русскими.
Подобная ситуация была и с странами Прибалтики которые отказались от спорных территорий ради членства в ЕС и НАТО.
Про Украину говорить не буду у меня по поводу этого конфликта своя позиция.
В рассказе о Галльском нашествии 390 г. Ливий и Плутарх описывают группу старцев, которые обрекли себя на смерть ради спасения более молодых сограждан, способных оказать сопротивление врагу. Эти старые люди некогда были консулами и справляли триумфы, но в момент нашествия они были уже слишком дряхлыми и больными для борьбы с врагом, и поэтому объявили о своей готовности умереть вместе с родным городом. Надев праздничные одежды и держа знаки былого достоинства и почестей, они уселись в курульные кресла у входа в свои дома и стали ждать прихода галлов. Вместе с Великим понтификом они прочли подходящую случаю молитву, в которой обрекали себя смерти за свою родину и народ.<span>Галлы, проникнув в город, с удивлением и восхищением взирали на этих людей, подобно статуям, восседавших у портиков своих домов, окружавших форум. В торжественности их облика и выражении лиц было нечто не от мира сего, сближающее их с богами. Один из галлов решил дотронуться до бороды Марка Папирия, в ответ на что тот ударил противника своим жезлом из слоновой кости. Рассвирепевший галл выхватил меч и зарубил Папирия, тут же и другие старики были убиты прямо в своих креслах. После их убийства город был подожжен галлами и полностью уничтожен, за исключением Капитолия, где скрывались сенаторы и воины.</span>
У шумеров , живших в междуречье 5 тыс. лет назад, в поэме "О всевидящем , повествующий о странствиях героя Гильгамеша и Энкиду" Позже описание повторится в ветхом завете. В шумерском эпосе Ноя звали Зиусудра , там же есть и рассказ о сотворении человека.