Найдорожче для кожної людини місце те, де вона народилася, де народилися її батьки – тобто Батьківщина. Саме тут людина почала ходити, розмовляти, вчитися справедливості, доброти, посадила першу квіточку, вперше побачила веселку.
Для мене такою землею є Україна – найкраща країна у світі. Я люблю свою країну, її степи, ліси, гори, села і міста, її народ. Тепло рідної домівки зігріває за сотні кілометрів. Людина у чужій країні зможе жити, працювати, але завжди тужитиме за батьківським домом, за рідною мовою. Удома усе здається кращим і природа і люди. Тож не дивно, що в розлуці зі своєю Вітчизною людина почувається незатишно.
Я вважаю, що ми повинні бути гідними дітьми своєї Вітчизни. Батьківщину не обирають, вона як мати, завжди одна.
НУ КАК ТО ТАК =)
1.Про що йшла мова в царському указі?
2.Що дали батьки синам у дорогу?
3.Кого першим зустрів дурень?
4.Як дід,якого зустрів дурень,допоміг йому?
5.Що робив дурень протягом усієї подорожі до царського палацу?
6.хто допоміг дурневі виконати всі царські забаганки?
Повість минулих літ, Cлово о полку Ігоревім, Поученіє
Ответ:
Іван був чесною людиною.Його мало цікавила слава, і він менше хвилювався, ніж його суперники. Він знав що його підтримують,і це давало йому сили.
Объяснение:
Прекрасне і потворне — два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, — потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.
Якщо пильно придивитися до життя навколо кас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. Наприклад, вирази людських облич. Хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. А ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи Відродження, може вважатися прекрасною. Тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. Коли ж між задумом Творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.
Спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. Що б це не було — гай, степ чи ріка — кожен природний ландшафт прекрасний. Навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. Не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. Адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.