Київ заснував один з братів.Його зали Кий. У нього було ще два брати (Щек і Хорив) і одна сестра (Либідь).В честь братів було названо гори: Щекавиця і Хоривиця, а в чесь сестри була названа річка Либідь. І збудували вони в честь старшого брата городок й нарекли його Києвом.
Одного разу почався сильний дощ. Спочатку декілька, а потім більше й більше падало крапельок на землю. Вони немов раділи своєму падінню. Згодом ціла вулиця ледь не пливла по воді. Одна краплинка легко приземлилася і впала у джерельце. Вона вже була майже на дні, як десь далеко побачила світло. Їй стало цікаво і вона подалася туди. Там краплинка побачила фабрику, на якій виготовляли ліки. Вона вскочила в одну пляшечку і побачила те, чого ніяк не сподівалась. На неї дивились такі ж, як вона краплинки і усміхались. Вони розказали їй про себе і про їхню важливу роботу (адже з них виготовляють ліки). З того часу вони потоваришували.
Після того, як друзі-краплинки попали в аптеку, лікарства для полоскання горла купив чоловік в якого захворів хлопчик. Коли хлопчик полоскав горло вода потекла по трубі в каналізацію. Краплинці так сподобалося те, що вона допомагає діткам лікуватись, що вона знов захотіла потрапити на фабрику. Побачивши на березі жабку вона почала просити в неї допомоги. Жабка погодилася їй допомогти. Вони йшли і йшли і побачили пікнік.
там сиділо четверо дітей. Одна дівчинка сміялась і почала давитись. Краплинка дуже захотіла їй допомогти. Вона і її друзі з такою силою стрибнули дівчинці в рот, що проштовхнули їжу. Тепер краплинка з своїми подругами живуть і гуляють по небу. Коли вони сміються, то просять сонечка посвітити проміння на землю, а коли сумують то просять вітру і падають дощиком на землю. Тоді вони відвідують жабку. Потім повертаються додому. А на небі світить сонце. З'являється веселка.
Как-то так
1) Конкретні - <span>Д) ЛІТАК СКЕЛЯ ПРИЯТЕЛЬ ДЗЕРКАЛО
2) Абстрактні - </span><span>Г)ПРАГНЕННЯ СУМ СМІЛИВІСТЬ МРІЯ
3) Збірні - А) </span><span>ЮНАЦТВО ПТАСТВО КОМАШНЯ КІННОТА
4) Незмінювані - </span><span>Б) РАНЧО ДЕПО ТУАПСЕ ТИРЕ</span>
Чомусь в усі часи в усьому світі високо цінувалася скромність людини. «Чим розумніша людина, тим він скромніше», - говорить античний афоризм. У японській прислів'ї говориться: «Скромність - прикраса мудрості». «Скромність так само потрібна достоїнств, як фігурам на картині потрібен фон: вона надає їм силу і рельєфність», - писав Ж. Лабрюйер, а Л. М. Толстой вважав скромність і простоту головною умовою моральної краси людини. Спробую і я розібратися в цьому.
Напевно, скромність - це вміння не хвалити себе самому, а непомітно проявляти свої знання і якості.
Скромність - це допомогти одному в скрутну хвилину і такт, з яким ти можеш зробити це. Цінується не показне, а щира увага, безкорислива допомога, надана вчасно. Скромна людина не буде хизуватися цим, він просто порадіє, що зумів допомогти, не вимагаючи натомість подяки.
Скромна людина, на мій погляд, у всіх випадках задасть собі питання: «Чим я можу допомогти?». Він не засудить іншого, а постарається його зрозуміти.
Але мені здається, що скромної людини потрібно вміти відрізняти від вічного «тихі», який «собі на умі" і від нього можна ^ Дати підступу; від боязкого і сором'язливого, якому просто потрібно
трохи людського тепла, щоб він міг «розкритися», а не розвивати в собі комплекс неповноцінності.
Скромна людина може першим кинутися «в палаючу хату», вчасно прийти на допомогу, вгадати настрій іншого, зрозуміти, що той чимось засмучений, і зробить все, щоб розвіяти смуток або розсіяти марну тривогу товариша. Він зробить це від чистого серця. І навіть здійснивши справжній вчинок, скромна людина ніколи не стане хвалитися, бо це його природна поведінка (а людині, що любить поговорити про себе, важко уникнути марнославства, яке позбавляє людей природності). І. Бехер зазначав з цього приводу, що «скромність, хвалиться своєю скромністю, - це вже не скромність, а зарозумілість, одягнене у волосяницю скромності».
І ще я думаю, що скромна людина це зовсім не беззахисну істоту. При необхідності людина, скромний по суті, може одним словом поставити нахабу на місце, тому що при всій видимій поступливості у скромного людини дуже розвинене почуття власної гідності. Він скромний тому, що знає собі ціну, і йому немає необхідності здаватися краще, ніж він є насправді. Скромна людина не дозволить ображати себе. Може бути, він не з тих, хто буде захищати себе кулаками, він швидше відійде в бік саме тому, що глибше за інших зрозумів: продовжувати суперечку безглуздо.
Деякі не люблять скромних. Це справа глибоко особисте. І право кожного вибирати, хто йому подобається, а хто ні. Але особисто мені скромні люди симпатичні (якщо тільки це не помилкова, не показна скромність і вона не продиктована зарозумілістю). Скромні зовні, вони привертають багатством внутрішнього світу, а це цінніше будь-яких інших багатств.
Я дуже ретельно піклуюся про своє здоровя .Адже,не буде здоровя не буде й щастя .Я кожного ранку і кожного вечора чищу зуби .Вмиваюся,щоб змити всі мікроби і стати бадьорим на весь день .Два рази в тиждень купаюся,щоб освіжити не тільки леце,але й тіло .Часто ходжу до стоматолога,щоб не було пошкоджень з зубами .І в поліклініку до різних лікарів на обстеження .Здоровя-це скарб бережіть цого!
