В стихотворениях говорится о родине . То что они помнят о доме. Ну или... другим сравнивается.
Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у допомозі. Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.Підсумовуючи, можу сказати, що, справді, дружба не має законів, але, на мою думку, має бути табу. Табу на що? На зраду і на корисливість. Адже, коли з’являється або те, або інше, то дружба перестає існувати, як на мене. А ви зі мною згодні?
Хлестаков- это мелкий чиновник, глупый, маленький и худощавый на вид. В Петербурге жил не богато, можно сказать, скромно. В городе N оказался чисто случайно, проездом.
1. Картины природы.
2. Лирический герой рассказывает мальчику Ване о тяготах народного труда.
3. Монолог генерала о народе: народ — варвар.
4. «Светлая сторона» труда. Итоги работы. Покорность народная.
Есть в близости людей заветная черта,
<span>Ее не перейти влюбленности и страсти,-- </span>
<span>Пусть в жуткой тишине сливаются уста, </span>
<span>И сердце рвется от любви на части. </span>
<span>И дружба здесь бессильна, и года </span>
<span>Высокого и огненного счастья, </span>
<span>Когда душа свободна и чужда </span>
<span>Медлительной истоме сладострастья. </span>
<span>Стремящиеся к ней безумны, а ее </span>
<span>Достигшие -- поражены тоскою... </span>
<span>Теперь ты понял, отчего мое </span>
<span>Не бьется сердце под твоей рукою. </span>
<span> Анна Ахматова </span>