1.<span>Рассказ, потому что в основе сюжета небольшое событие, случай, а также небольшое кол-во героев
</span>
Княгиня Трубецкая» создана методом «смежного изображения снов и яви»: во время долгой дороги Екатерина Ивановна то грезит наяву, то вновь погружается в сон, неотличимый от яви. По словам литературоведа Николая Скатова, фрагментарное строение первой части, являющейся «сплавом чередующихся картин» (реалистические воспоминания о жизни в Италии или восстании на Сенатской площади внезапно обрываются, переходя в романтические видения), применено автором сознательно: подобный калейдоскоп должен показать, что «героиня охвачена одним всепоглощающим порывом».
При создании образа Трубецкой Некрасов руководствовался теми сведениями, которые ему удалось почерпнуть из воспоминаний людей, знавших княгиню, а также из «Записок декабриста» Розена, рассказывавшего, что местное начальство получило специальное предписание использовать все возможности для «удержания жён государственных преступников от следования за мужьями»:
Он [губернатор] решился употребить последнее средство, уговаривал, упрашивал и, увидев все доводы и убеждения отринутыми, объявил, что не может иначе отправить её к мужу, как пешком с партией ссыльных по канату и по этапам. Она спокойно согласилась на это; тогда губернатор заплакал и сказал: «Вы поедете».
Михаил Сергеевич Волконский, познакомивший с «Княгиней Трубецкой» в корректорской версии, нашёл «характер героини сильно изменённым по сравнению с оригиналом». Внеся по его просьбе некоторые коррективы в текст, автор тем не менее отказался удалить из поэмы те эпизоды, которые ему казались важными. Отправляя произведение в «Отечественные записки», Некрасов сопроводил рукопись ремаркой, что слишком поздно узнал о присутствующих в поэме фактических неточностях, однако для него главное — чтобы «не было неверности существенной
У меня 1 лицо
Падеж -родительный
Род - нету
Род -?
Взрослым и детям трудно понять друг друга ведь у взрослых больше опыта в жизни но иногда бывает то что дети хотят что-то другое или же говорят правду а взрослые не хотят слушать а просто говорят что они правы. И это влияет на психику и развитие детей их потом все раздражает . Поэтому надо понимать детей ведь они еще малы и у них не много опыта в жизни как у взрослых.
Відомий французький письменник Жуль Верн у своєму захоплюючому романі «П’ятнадцятирічний капітан» зобразив надзвичайні пригоди юного Діка Сенда і його невеличкої команди у відкритому океані і тропічних нетрях Африки.Дік Сенд був безбатченком і виховувався в дитячому будинку. Навіть своє ім’я він отримав на честь випадкового перехожого , який знайшов маленьку дитину, а прізвище у нього з’явилося на згадку про те місце, де його знайшов цей перехожий. Хлопчик виявився на диво розумним і вже в чотири роки він навчився писати, читати і рахувати. А вже у вісім років Дік Сенд пішов служити юнгою на корабель, де зовсім швидко зарекомендував з найкращої сторони і виділився так, що невдовзі капітан порекомендував Діка власникові корабля Велдону, який віддав хлопця навчатися у школу.У п’ятнадцять років, після закінчення школи, хлопець ступив на палубу шхуни «Пілігрим» – одного з найкращих кораблів Велдона, куди був прийнятий на посаду молодшого матроса. Завдяки своїм якостям Дік Сенд швидко став вправним матросом і розумним моряком, тому саме йому капітан шхуни доручив корабель, коли вирушив разом з командою на полювання за китом.Коли трапилося нещастя і команда шхуни на чолі з капітаном загинула на полюванні, Дік вирішив взяти усю відповідальність за життя пасажирів і команди на себе. Під час своїх пригод юнакові довелося пережити і загибель судна, і зраду Негору, і смертельно небезпечні пригоди в африканських болотах і джунглях. Увесь час, доки Дік Сенд та його друзі знаходилися на шляху до порятунку, хлопець зовсім не думав про себе, а уболівав за долю місіс Велдон, її сина Джека та інших членів своєї маленької команди. Витривалість, кмітливість, мужність і відповідальність разом з посильною допомогою друзів дали змогу Діку Сенду і його підопічним врешті-решт врятуватися і дістатися рідної країни.Дік Сенд залишався ватажком своєї невеличкої команди і після того, як «Пілігрим» розбився об рифи, а пасажири шхуни опинилися на узбережжі тропічної Африки. Під час подорожі на долю юнака та його друзів випало чимало іспитів, але найважче за все було Діку Сенду тоді, коли від його дій, рішень і вчинків залежало життя і доля тих людей, які повністю йому довірилися. Під час неймовірно важкої і довгої подорожі Діку довелося перебороти на своєму шляху багато перешкод – і океанські простори, і африканські джунглі, і зраду та підступність. Під час пригод мужність, рішучість і твердість характеру зробили хлопця справжнім героєм. Працьовитість і наполегливість допомогли Діку здобути потрібні знання і повагу не тільки своїх друзів, а й сторонніх людей. Незважаючи ні на що Дік Сенд залишився простим і сором’язливим хлопцем. В той же час юнак не пасує перед труднощами, вміє вірно аналізувати, що відбувається навколо нього і майже завжди знаходить вірне рішення. Він справжній товариш, відважний і шляхетний, сміливо зустрічає небезпеку і переборює її. І я була б дуже задоволеною, якби Дік Сенд був моїм другом, бо з такими друзями можна пережити будь-які неприємності і подолати будь-які труднощі. Сподіваюсь, що і в наші часи є таки хлопці, які за своїм характером і своєю поведінкою схожі на Діка Сенда, сподіваюсь, що я обов’язково зустріну такого хлопця і він стане моїм найкращім другом і товаришем.<span> </span>