1.Куди ти ділась, річенько? Воскресни! У берегів потріскались вуста. 2. Гей, рум`яні мої небокраї, ви, міста, гомінливі кругом. 3. Либонь, запізно зрозумів я, що слово треба брегти. 4. Ніде правди діти, він був такий дуже м`який, до сентиментальності ніжний, цей вусатий вінничанин. 5. Їм усім бурлакам здавалось, що вони не жили, а животіли на чужині. 6. Мені сім літ минало, а їй, либонь, минуло двадцять літ. 7. Приходить брат, запилений, смаглявий, тепер незмінно він у сівачах, приносить в хату запах піль тужавих, гарячий блиск у молодих очах. 8. А що, довго дожидав? 9. Ні, то не ставок, то друге небо з місяцем, із зорями.
Б. Десь курився синій димок до ватри. Діалектизм: ватра
Совість [ с о в*(апостроф) і с т*(не апостр.)] 2 скл.
1 скл. [со] наголошений,відкритий
2 скл. [вість] ненаголошений,закритий
[с] пригол.,гл.,м*як., буква С
[о] гол.,наголошений, буква О
[в*] пригол.,сонор.,тв., буква В
[і] гол.,ненаголошений, буква І
[с] пригол.,гл.,м*як., буква С
[т] пригол.,гл.,м*як., буква Т
Ь звука не дає
1.Багато снігу - багато хліба, багато води - багато трави.
2.Зірки блищать яскраво - до морозів, мало їх на небі - чекай негоди.
3.<span>Якщо у січні висить багато густих і довгих бурульок - урожай буде хороший
4.</span>Вранці проти сонця туман - дощу не буде.
5.Якщо влітку цвіте багато дикої моркви, то наступна зима буде теплою.
6.Коли журавлі пролітають низько над землею, то це точна прикмета, що вже недалеко й зима, похолодання, а то й морози .
Твори небагатьох
письменників продувжують видаватися
і після життя іх творців. Наш талановитий
земляк Іван Костиря опинився у числі
тих справжніх майстрів, пера чиїх книги
і досі йдуть до своїх читачів (І. Зоц).
<span>
</span>
Реч. розп.,
неокл., складне, складнопідрядне, складається з 2х частин:
1)двоскл., неускл., пошир., повне
2)підрядне
речення, з'ясув., двоскл.,неускл., пошир.,
повне.