Клімат формується під впливом тісно пов'язаних між собою чинників, які в кожному конкретному регіоні Землі мають свої особливості. Насамперед це сонячна радіація,
характер земної поверхні і циркуляція атмосфери. Взаємодія цих чинників, їх інтенсивність і особливості впливу характеризуються певною територіальною індивідуальністю. В свою чергу, кожен з перелічених чинників формується під дією елементів, яким також властиві свої індивідуальні географічні ознаки.
Важливу роль у кліматоутворенні в Україні відіграє сонячна радіація, величина якої залежить від інтенсивності і тривалості надходження енергії Сонця, прозорості атмосфери, характеру поверхні Землі тощо. Енергія Сонця, в свою чергу, залежить від висоти його над горизонтом, тривалості дня.
Україна займає порівняно велику площу, що істотно впливає на різницю між висотою Сонця над північними і південними її районами. Взимку (22 грудня) опівдні на півночі висота Сонця становить 15°, на півдні — 23°, влітку (22 червня) — відповідно 60 і 68°.
Щодо тривалості дня, то влітку вона на півночі на 1-2 години більша, ніж на півдні. Більша тривалість дня на півночі в теплу пору року частково компенсує тут, порівняно з півднем, дещо менше надходження сонячної радіації внаслідок нижчої висоти Сонця. Це дуже важливий чинник, що поліпшує умови розвитку землеробства, зокрема вирощування сільськогосподарських культур так званого довгого дня (наприклад, льону-довгунця).
Загальна кількість променевої енергії, яка досягає земної поверхні, називається сумарною сонячною радіацією. Сумарна сонячна радіація вимірюється в кілокалоріях (ккал) або в мегаджоулях (МДж) на одиницю площі (1 м кв). На території України сумарна сонячна радіація зростає з північного заходу (до 4190 МДж/м кв) на південний схід (близько 5200 МДж/м кв) (мал. 26). Причому велика кількість сонячної радіації, що складається з прямої та розсіяної, відбивається від поверхні. Відношення відбитої сонячної енергії до сумарної кількості енергії, що надходить на земну поверхню, називається альбедо Землі; визначається у відсотках. Показник альбедо на північному заході вищий (близько 25 \%), ніж на південному сході та півдні (16-18 \%). Особливо значний цей показник за наявності снігового покриву (до 80 \%); від водної поверхні сонячна радіація майже не відбивається.
Різниця величин надходження і витрати тепла, зумовлена сонячною радіацією, формує величину радіаційного балансу. В умовах України середня багаторічна величина радіаційного балансу додатня і не перевищує 1700 МДж/м кв. На півдні Кримського півострова вона зростає до 2400 МДж/м кв.
Река Лугань<span> берёт начало на территории города </span>Горловки<span>, у железнодорожной насыпи в районе станции </span>Байрак<span>, и протекает по </span>Донецкой[1]<span> и </span>Луганской[2]<span> областям (восток </span>Украины<span>). Является правым притоком реки </span>Северский Донец<span>, относится к бассейну реки </span>Дон<span>. Длина реки </span>Лугани<span> около 200 км, площадь бассейна 3740 км². В верховьях расположено два водохранилища — </span>Углегорское<span> и </span>Мироновское<span>.
</span>
В честь реки назван город Луганск. На реке, в месте пересечения её чумацким шляхом, идущим из Бахмута, в конце 16 века запорожскими казаками было основано селение Каменный Брод, где жили казаки-бродники. В 1795 году по указу Екатерины II возле этого селения Карлом Гаскойном был основан Луганский литейный завод, который фактически дал начало развития городу Луганску.
Река протекает по самому старому району города Луганска — Каменному Броду. В 1985 году половодье реки затопило пойму и близлежащую местность, отрезав жителей Каменнобродского района от остальных районов города.
Первичная причина зональности — неравномерное распределение солнечной энергии по широте вследствие шарообразной формы Земли и изменения угла падения солнечных лучей на земную поверхность. Кроме того, широтная зональность зависит и от расстояния до Солнца, а масса Земли влияет на способность удерживать атмосферу, которая служит трансформатором и перераспределителем энергии. Большое значение имеет наклон оси к плоскости эклиптики, от этого зависит неравномерность поступления солнечного тепла по сезонам, а суточное вращение планеты обуславливает отклонение воздушных масс. Результатом различия в распределении лучистой энергии Солнца является зональный радиационный баланс земной поверхности. Неравномерность поступления тепла влияет на расположение воздушных масс, влагооборот и циркуляцию атмосферы. Зональность выражается не только в среднегодовом количестве тепла и влаги, но и во внутригодовых изменениях. Климатическая зональность отражается на стоке и гидрологическом режиме, образовании коры выветривания, заболачивания. Большое влияние оказывает на органический мир, специфические формы рельефа. Однородный состав и большая подвижность воздуха сглаживают зональные различия с высотой. В каждом полушарии выделяют по 7 циркуляционных зон. Широтная зональность проявляется и в Мировом океане. Главная причина широтной зональности — изменение соотношения тепла и влаги от экватора к полюсам.
Северная - Гальинас
южная - Фроуорд
восточная - Кабу - Бранку
западная - Париньяс
правильный ответ под буквой (д) <span>первые межледниковья были теплые, затем более холодными, а потом снова теплыми</span>