І сонце схова<u>лося</u> кудись , нібито за хмари.
(ещё запятая должна быть)
Був морозна гілці сиділи снігурі і горобчики.говорять горобчики-коли ж це сонечко вийде?-ще довго -говорять снігурі.-чому?бо дивись який мороз!мороз як почув тай каже-скоро сонечко вийде а я піду на відпочинок! тоді вітер пішов до сонця.і говоре-твоя черга господарювати.-тоді вийшло сонечко і засвітило горобчики зраділи а снігури полетіли.а чому вони не можуть бути при теплі?-говорить один горобчик -вони так як і ластівки тільки ластівки в теплі а снігурі в холодні краї
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь
любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все
золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в
золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і,
здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій
красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А
іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка
відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю
красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто
сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися
природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух
захоплює від усієї цієї пишноти.
<span>
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже
короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє
вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще
помилуватися мальовничими золотими пейзажами.</span>
Багато людей помічають тільки гріхи інших людей, а коли самі нароблять чогось поганого ніколи цього не бачать.