першу осінній ліс жовтогарячий та золотий. Згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. Дерева міцно засинають в очікуванні весни. Тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. Не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. Тому в лісі часті тривожні сутінки. І стоїть тиша. Чути тільки як завиває осінній вітер. Іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. Проповзе між опалим листям їжачок. До них відізветься тиха розмова пташок.
Але в пізньому осінньому лісі є своя чарівність. Після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. Великий грибний острів – це осінній ліс.
Колись, прогулюючись лісом, я помітила невисокий земляний насип. Мене він зацікавив і я вирішила підійти ближче і подивитись. Підійшовши, я побачила багато комах. То були мурашки. Трохи поспостерігавши за ними, я побачила для себе багато дивовижного. Наприклад, мене дуже здивувало те, що такі маленькі комахи тягали за собою гілочки або інших комах, які в декілька разів більше їх. Я помітила, що мурашки не тільки дуже працьовиті, але й дуже дружні - коли одна вже не взмозі щось сама тягти, інші приходять їй надопомогу.
Побачивши цих трудолюбивих комах, я зробила висновки про те, що багато, кому з людей треба брати приклад з мурашок.
Моя улюблена пора року-жовтень.Саме у цей час осінь,мов співаю,наряджається.Вона одягає теплі кольори:жовтий ,помаранчьовий,червоний,але інколи дівчина-осінь знаходить такі кольори ,що спробуй ще знайти.
Але коли закінчується жовтень по-троху холоднішає,дерева скидають листочки ,пташкам немає,що їсти та вони відлітають у теплі краї.Листя лежить ,як золоті монети,на незнайомому нам острові.Все завмирає і хочеться лише сидіти вдома,дивитися у вікно та попивати гарячий чай з малиною,що ми робили ще тею осенью.
Ми були впевнені у своїй перемозі. Учні класу раділи нашій перемозі.