1. Очерет шумів так, що дерева потопали в ньому. 2.Хоч була осінь, а день вибрався теплий, погожий. 3.Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу весь світ чуттів і дум моїх, щоб вічно я страждав по ідеалу і досягнуть його не міг. 4.О, не дивуйся, що ніч така блакитна... 5. Біліє гречка, наче хтось розіслав шматки полотна. 6. Якщо прийде журба, то не думай її рознести у веселощах буденних. 7. Ніколи в бурі не загине, хто Прометея має дух. 8. Село одним кінцем западало до луків, які тяглися на десятки кілометрів. 9. Ходім відсіль, де радощів немає, де все конає в щемках зла...10.Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. 11. Чоловік дав завдаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов. 12.Раз Немидорі приснилось, що вона жне з Миколою пшеницю на своєму полі. 13. Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. 14. Вранці загриміла німецька артилерія, від гуркоту якої прокинувся Пархоменко. 15. Що за літо заробить Мотря, те за зиму й проживуть...
Розділові знаки на тему "Розділові знаки між частинами складнопідрядного реченння". Коми ставляться тоді, коли від головної частини можна поставити питання до підрядної. Наприклад, перше речення:"Очерет шумів так (як?), що дерева потопали в ньому".
Умовні позначення: еи, ие, оу - наближення, другу укву писати маленькою вгорі, * - пом'якшення, позначається апострофом. ' - м'якість, позначається рискою.
/д оу р' і з' ц' і/
/х в ие л' у й еи с': а/
/р о ж: а р ие т и/
/ч е с' ц' і/
/п р ие н' і ш: и/
/п о ў с' а ґ д е н: и ĭ/
/п а л а з' ц' і/
/з а б у ў/
/б о р' у ц': а/
/п у ч:/
/р' і ц': і/
/б л' а с' ц' і/
/дз' о б/
/з н у ш ч а й еи с':а/
/п р' а з' ц' і/
/ф л е с' ц' і/
/л' в* і ў/
/з л о д' у з' ц' і/
/п* і дж ж ие в л' у в а т и/
/с и п л' у ц':а/
/ж у р ие с':а/
/л е х к о/
/в о д и ц': і/
/ч: е ш/
/б еи ж: у р н и ĭ/
/з' н' і ш: и/
/ж: а т и/
/ф у д б о л/
/л е ў/
/д р' і ж дж* і/
<span>Весь світ — це люди. Пізнати його — це пізнати людину, бо у світі немає нічого кращого, складнішого, цікавішого за неї.Я прожила тільки 17 років, але вже переконалася, що без любові до людей не звідаєш справжнього щастя, вдоволення, насолоди від існування на цьому світі.Усі люди: чужі, свої, рідні, близькі — оточують тебе скрізь і всюди, з ними постійно спілкуєшся, конфліктуєш і погоджуєшся, плачеш і смієшся, говориш і мовчиш. Вкупі завжди краще. Так було і так буде. Це істина життя, бо що я одна? Осколок великого народу, славної нації...Сьогодні, як ніколи, відчуваю гордість за свій народ, що знову зіп'явся на ноги, хоч важко, дуже важко втриматися. І я співчуваю, підтримую, звеличую його разом із О. Підсухою:Народе мій! Твоя потребаМені щемить, мов сіль у рани.З тобою я сміюсь і плачу,Вмираю й воскресаю знову,Пишаюсь вродою твоєю.А любити людей, мені здається, кожного навчила мати — єдина людина, яка відкриває «двері у світ життя».Для мене мама — святиня, щось рідне, величне, найдорожче. Хіба не її люблячі руки пригортали мене з перших років мого життя, хіба не її очі слідкували за мною з невимовною ніжністю і любов'ю, хіба не постать схилялася над моїм ліжком, коли я часто хворіла або втомлена лягала відпочити. Тому й святе воно слово матусі, тому й незабутнє на всі роки. Заповіді материнські — найсвятіші, і виконувати їх треба з честю і гідністю, бо, за словами В. Симоненка,За тобою завше будуть мандруватиОчі материнські і білява хата...Щоб навчити дитину чомусь, мати сама повинна бути взірцем, прикладом, який можна наслідувати. Дивлюся на свою маму і дивуюся, скільки уваги, любові і ласки віддає вона кожному, хто до неї звертається за допомогою.У будь-яку пору поспішає вона на допомогу людям, бо в неї дуже відповідальна професія — лікар.Учить вона й мене любити людей, бо жити серед людей і бути відірваним від них не можна, бо це «остаточна загибель свого «я», своєї особистості. Треба, щоб моє «я» воєдино злилося з мільйоннодужим народним «я», щоб було, як у П. Тичини:Я єсть народ, якого правди силаНіким звойована ще не була.Яке це все-таки щастя — жити й любити! Недаремно ще Т. Шевченко говорив:Невесело на світі жить,Коли нема кого любить.Важливо не просто любити народ, а конкретних людей, які живуть поруч з тобою. Допомогти хворій, немічній людині, виручити друга в біді, поспівчувати нещасному — ось що значить любити людей не на словах, а на ділі. А вчать нас цьому матері... Усе життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди і благословивши на світлу долю. Стоять і дивляться, і чекать нас завжди, і бажають нам добра і щастя.Рідна мати і Україна — два крила любові несуть людську душу через віки, бо тримає їх на світі материнська любов. Мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та онуках, у всьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро.Скількох вона вивела у світ, передавши їм у спадок любов до людей, глибоку чуйність до людських тривог, смутків і радощів, навчивши їх творити добро, берегти все святе на землі.</span><span />
План тексту складається для впорядкування прочитаного або дослідженого матеріалу для послідовного його викладу в письмовій та усній формі.За структурою план може були простим і складним.Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту. Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти.