Монополистом считается фирма, которая своими односторонними решениями способна оказывать существенное влияние на рыночную цену. Отметим, что влияние монополистов может распространяться и на другие рынки. Скажем, установленная монополистом цена на газ может оказывать влияние на стоимость других видов топлива.
Конкурирующие монополисты выпускают схожие, но в то же время неодинаковые товары. Различие в характеристиках товаров дает возможность монополистам варьировать ценами, а схожесть товаров дает возможность потребителям выбирать. Выбирают потребители не только на основе сравнения качества, но и на основе сравнения цен. Например, если покупателю кока-кола нравится больше, чем лимонад, но лимонад значительно дешевле, он может купить лимонад. Именно то обстоятельство, что потребитель может выбирать, порождает конкуренцию между монополистами (монополистическую конкуренцию). Эта конкуренция имеет и свои отличительные черты и признаки, присущие совершенной конкуренции: - есть много продавцов (похоже на совершенную конкуренцию); - есть отличия в продуктах (черта монополии); - вход на рынок свободен (черта совершенной конкуренции). Примеры рынков с монополистической конкуренцией: продажа компакт-дисков, компьютерных игр, рестораны, уроки музыки, продажа мебели. Монополистическая конкуренция — это рыночная структура, которая занимает промежуточную позицию между монопольным рынком и рынком с совершенной конкуренцией. При монополистической конкуренции общей рыночной цены не существует. Каждая фирма ощущает на себе действие закона спроса: чем ниже цена, тем больше спрос. Линия спроса на продукт фирмы наклонна. Посмотрим, при каких условиях устанавливается краткосрочное и долгосрочное равновесие на рынке в случае монополистической конкуренции.
Источник: http://ecouniver.com/2990-monopolisticheskaya-konkurenciya-monopoliya-i.html EcoUniver
Сонячну енергію можна використовувати у різних цілях:
Сонячни батареї
Світло
начало дала дальше сам(-а)
Люди в усьому світі дуже відрізняються один від одного, наприклад, своїми віруваннями та зовнішнім виглядом, але попри всі ці відмінності вони повинні мати рівні права. Чи знаєте ви, що в деяких регіонах Європи люди з небілою шкірою бояться ходити самі по вулицях? Чи знаєте ви що в деяких регіонах Європи геї не можуть цілуватися в присутності інших людей, боячись ворожої реакції оточуючих? Чи знаєте ви, що в деяких регіонах Європи бути інвалідом означає не брати участі в публічному житті? Чи знаєте ви, що молодь має право бути почутою під час ухвалення рішень, що її стосуються?
Кожна особа у правовій державі має відчувати свою правову та соціальну захищеність; повага до особистості є в такому суспільстві нормою повсякденного життя. Особисті права людини нерозривно пов’язані з такими поняттями, як рівність, свобода, недоторканість особи. І це природно, тому що ідеї рівності, свободи і недоторканності протягом всієї історії цивілізації використовувалися в боротьбі нового зі старим, прогресивного з консервативним. Цінність особистих прав складається головним чином в тому, що вони самі і гарантії їхнього реального здійснення визначають становище людини в суспільстві, а, отже, і становище самого суспільства. Іншими словами, міру свободи особи в суспільстві.
Та навіть у наш час, після стількох століть важкої боротьби за рівноправ’я, люди не знають своїх прав. Це хоч і дуже сумно, в деякій мірі навіть боляче, але все ж таки факт. В більшості випадків свої права не знають діти хоча трапляються й дорослі люди. Але як діти можуть знати свої права, якщо правознавство вивчається тільки один рік (в школі)?! Це ще добре якщо дитина навчається, але ж не потрібно забувати про «вуличних» дітей, адже деякі з них навіть не знають що таке права і чи взагалі вони в них є?
Такі дітлахи часто потрапляють в так зване рабство і по іншому це назвати не можна. Адже їх використовують тільки як робочу силу, за людей їх не вважають. А ці діти думають що так і повинно бути, що вони повинні виконувати накази інших, адже вони не знають, що в них є багато прав і коли їх порушують, то потрібно звертатися до міліції чи спеціальних служб, які займаються захистом прав людини та громадянина.
Та навіть якщо діти навчаються в школі і вивчають правознавство, то це не означає, що вони знають хоча б половину своїх прав. Здається, що діти в таких випадках повинні їх знати, але все одно це не так. Адже в шкільній програмі більше уваги звертається на обов’язки аніж на права. Звичайно вони теж вивчаються, але не в такій мірі в якій хотілося б. В школі вивчають тільки деякі, найбільш важливі права, але ж неважливих прав немає!!!
Наприклад, в нашій державі кожен має право вільно висловлювати свою думку. На перший погляд здається, що кожен має можливість скористатися цим правом завжди, але знову ж таки НІ. Взяти навіть ту саму школу, деякі вчителі просто не надають змоги учням висловити свою точку зору, вони нав’язують їм свою власну думку.
Отже, права дітей порушуються кожного дня, але є такі діти, які борються з цим, а є такі, які навіть не знають про існування таких прав. А діти, які не знають що таке права, не мають можливості жити нормально (зауважте, жити не повноцінно і навіть не добре, а саме «нормально» адже вони просто не мають такої можливості тому, що право-це і є можливість щось робити).
<span>В наш час існує чимало, навіть багато, організацій, які борються з порушенням прав людей. Багато з них, це «телефони довіри», туди щодня надходять тисячі телефонних дзвінків, туди здебільшого телефонують підлітки. </span>
Согласно ст. 37 ГК опекуны и попечители ни при каких условиях не могут самостоятельно заключать в отношении имущества подопечного сделки: требующие нотариального удостоверения (например, купли-продажи дома, квартиры, земельного участка и т.д.);