У кожному приміщенні повинен бути вогнегасник.
Рано вранці ми з бабусею пішли у садочок збирати яблука.
На моїй роботі провели перерозподіл праці робітників.
Я Только Это дз сделал!!!! А мы не из одной школы? 2 Гимназия им. Леси Украинки!!!
Комы после и перед словом Грицько
во втором перед а
в 3 там перечисление и там надо комы
в 4 после слова рису и перед індівідуалізує
Я дуже люблю свого дідуся. Мій дідусь - лікар. Він давно має бути на
пенсії, але ще працює. На роботі його з повагою називають по батькові,
Михайлом Івановичем. Дідусь - дільничий терапевт у поліклініці, він
лікує дорослих людей та виписує їм лікарняні листи.
Мій дідусь Михайло середнього зросту, у нього кругле обличчя. Я б не
назвав його худим або струнким. Швидше, він вельми вгодований чоловік.
Дідусь носить вуса. Волосся на голові в нього вже майже все сиве, і вуса
теж. У дідуся густі брови, чорні з сивиною. Ще він має гарні
світло-карі очі.
На перший погляд мій дід здається добрим товстуном. Але він
любить порядок та не дасть собі «сісти на голову». Якщо дідусь
сердиться, його брови грізно хмуряться. У цей момент він може одним
поглядом навести страху на того, хто з ним сперечається. Пацієнти та
медсестри дуже його поважають. А онуки, тобто я та мої двоюрідні брат та
сестра, слухаються дідуся з першого разу.
<span> Дідусь вміє робити все! У нього золоті руки. Він водить машину, може
майструвати різні речі, навіть меблі. Дідусь Михайло - дуже цікава
людина. Я міг би ще довго розповідати про нього.</span>
Твір «Випадок із життя»
Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася.
Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку.
Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі.
Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!
<span>
<span /></span>
Сонячний промінь заглянув сьогодні у моє віконце.
Сьогоднішнє завдання виявилось досить складним.
Наші батьки мають уже чималий життєвий досвід.
Бабуся добре зберегла своє вовняне пальто.
Кам'яна стіна постає між людьми, які не розуміють одне одного.
Пташиний спів долинув з березового гаю.
