1.Рідний край щиріш любити научає нас розлука (Леся Українка)2.Ти знову обійдеш всі рідні місця, і сонце тобі усміхнеться тепліше.Там думи ясніють і дихать вільніше, там туга зникає і квітнуть серця (І. Коваленко).3.Я все люблю в своїм краю, найбільше-матінку свою (М.Сингаївський).4.Є край, де найкраще співають пташки і квіти цвітуть, наче диво (Л.Пилип`юк)
Пісні завжди супроводжували українців в житті.
Під час сівби та збирання урожаю, народження нової людини, похорону завжди звучала обрядова пісня. З нею благословляли молодят на спільне життя, з нею випроводжали на війну чи службу...
Є пісні, де особливо виражений біль , туга. І невидимі нотки співчуття і причетності до згорьованої матері, яка втратила сина...Приміром, пісня "Там, де вітер колише шовкову траву" пронизала серце кожного українця.Їїї навіть було вкрадено і безжально присвоєно іншому авторові, сюжет перекручено. Вона перекликається з піснею " У лісі темному", "Чорна рілля ізорана", що доводить не про одинокі випадки славної історії боротьби українських стрільців.
Не сумом єдиним наповнена українська героїчна пісня. Є і такі, які піднімали бойовий дух вояків, Серед них, приміром "Гей ви, стрільці січовії", "Ой, у лузі червона калина",яка в свій час стала гімном боротьби українського народу.
І не міліє пісенна творча скарбниця до наших днів! У кожного часу свої герої. Та пісня -рідна і вічна звучить, кличе до бою, озивається співчуттям, любить, надіється і вірить.
1. ......зупиняючись, не рухається
2. Взявшись.............
4. Ступивши.............
5. ........спостерігаючи.........
6. почувши..........
<span>Монах Іван Найда увійшов до своєї келії. Необережно він штовхнув стіл, з якого впало щось важке. Це була велика проскура.
На ній був напис: «О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана
правобережного українського».
Слова ці злякали Найду. Хто зробив на проскурі цей страшний напис?
Найда, відчувши голод, відкусив шматочок проскури і відчув у роті щось неїстівне. Витягнувши із рота м’якушку, він помітив у ній клаптик паперу.
Хвилюючись, руками підніс його до лампадки. Це був шматочок записки. Найда почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. У записці йшлося про скарб, закопаний запорозьким козаком на кручі біля річки Саксаганки. Найда склав записку й сховав. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсахнувся… Замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.</span>