-НАСТЮ ДАВАЙ СХОДИМО СЬОГОДНІ ДО ПАРКУ
-ДАВАЙ ТІЛЬКИ Я ЗБІГАЮ ЗА ГОРІШКАМИ ЩОБ ПОГОДУВАТИ БІЛОЧОК
- А Я ВІЗЬМУ ХЛІБА ЩОБ ПОГОДУВАТИ ПТАШОК
-ВІКА ЗНАЄШ Я ПРОЧИТАЛА ДУЖЕ ЦІКАВУ КНИЖКУ ДАТИ ПОЧИТАТИ
-ДАВАЙ А Я ДАМ ТОБІ СВОЮ КНИЖКУ ПРО ТВАРИН СВІТУ
- ДОБРЕ ТОДІ ДО ЗАВТРА
- ДО ЗАВТРА
<span>Казка про весну (твір-розповідь) Цього року зима видалася морозною й сніжною. Настав березень, але зима ще нотувала віхолами. Здавалося, що холоди ніколи не покинуть наш край, та одногодня раптом потеплішало. Ріка зламала кригу, наступного дня вода очистилася під льоду, і на легкому човні без весел і вітрил припливла в наш край Весна. Місяць Квітень кинувся їй назустріч і став вибачатися, що погано підготувався до її приходу: розтопив не всі кучугури снігу, позаливав низини водою, не підстелив під ноги зелені килими. На ті слова Весна тільки посміхнулася, зійшла на землю, махнула рукавами своєї чудової сукні, і сталося диво. Над землею розлилося тепло, на вільних від снігу галявинах з’явилися перші квіти, а береза від радості заплакала солодкими сльозами.<span>
</span></span>
Будь-хто, ні про які, ніякими, казна-кому, казна про що, аби про що, абищо, казна-що, казна в чому, хтось, нічиїм проханням, ні в якиз казках, хтозна-яке
Вишивка - це душа нашого народу. Розглядаючи різноманітні орнаменти, можна зрозуміти, чим жили люди, у що вірили, що цінували. Вишивав наш народ рушники, ікони, картини, вбрання. Вишивка символізувала здоров’я і красу, віщувала щасливу долю. Вишивані речі передавали із покоління в покоління, тому вони ще символізували родинну пам'ять.
Вишивані рушники та одяг були оберегом людини від лихого ока та зла. Коли людина створювала речі, то вона вкладала у них усю душу, намагаючись зробити справжній оберіг. Роздивляючись тонку роботу майстрів, можна тільки дивуватися їхній закоханості у роботу та щирій вірі у те, що їх виріб обов’язково принесе людині щастя, добробут, любов.