1. Мовивши слово, треба бути йому паном.
2. Не так то він діє, як тим словом сіє.
3. Говори стовпу, а він стоїть.
4. Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є
5. Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться
6. Чує дзвін, та не знає, звідки він
7. вітер віє і не знає, що погоду він міняє
8. "Ти йому слово, а він тобі десять"
9. "...Та він заткне за пояс любого вашого занюханого службовця, бо тепер сам на цілих двоє сіл службовець. Агент!"
(В. Кучер "Трудна любов"),
10. „він вивів із себе Сидора вчора на вулиці через дрібницю"
Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.
Дорогий,дорога префікс:дорог)
<span> У зоопарку
Я дуже люблю ходити в зоопарк.
І скільки себе пам’ятаю, любив завжди. Мені в зоопарку подобається
більше, ніж у цирку. А коли приходжу в зоопарк, я швидко пробігаю повз
майже всі клітки з тваринами і «на закуску» залишаю зустріч із
ведмедями. Не з мавпами, як більшість моїх друзів, а з ведмедями,
бурими і білими. Навіть коли ми буваємо в інших містах, я прагну
потрапити в зоопарк і відвідати «іногородніх» ведмедиків</span>