Вклонися (присудок, дієслово), моя (займенник) Україно (іменник, поширене звертання не є членом речення), цим (означення, займенник) людям (додаток, іменник) величним (означення, прикметник) і (сполучник) простим (означення, прикметник), що (підмет, займенник) в (прийменник) назвах (обставина, іменник) фронтів (означення, іменник) пронесли (присудок, дієслово) наймення (додаток, іменник) твоє (означення, займенник), ти (підмет, займенник) словом достойним (гадаю, що це словосполучення - обставина способу дії: розкажеш - як? - словом достойним, тобто "достойно", "належним чином"; можна, мабуть, визначати і як додаток чи обставину - словом - та означення - достойним; словом - іменник, достойним - прикметник) розкажеш (присудок, дієслово) своїм (означення, займенник) поколінням (додаток, іменник) потомним (означення, прикметник), чому (прислівник, обставина) їх (додаток, займенник) на вічну пошану (гадаю, що словосполучення - обставина мети: віддає - для чого? - на вічну пошану; на - прийменник, вічну - прикметник, пошану - іменник) твій (означення, займенник) вдячний (означення, прикметник) народ (підмет, іменник) оддає (присудок, дієслово) (М. Бажан).
Схема: [ ], (що ), [ ], (чому ). Питання треба ставити так: від першого головного до першого підрядного; від другого головного до другого підрядного.
Речення розповідне, неокличне, складне з різними видами зв"язку (безсполучниковим з єднальними відношеннями і сполучниковим підрядним); І блок: складнопідрядне з підрядним означальним, головне - просте, односкладне, означено-особове, поширене, повне, ускл. поширеним звертанням та однорідними означеннями, підрядне - просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене; ІІ блок: головне - просте, двоскладне, поширене, повне, неускл., підрядне - просте, двоскл., поширене, повне, неускл.
<em><u>Уточнення</u></em>:
У складні <em><u>що</u></em><em><u>?</u></em><em><u> </u></em><em><u>Речення</u></em><em><u>?</u></em><em><u>?</u></em><em><u>?</u></em><em><u> </u></em>
Не зрозумів суть завдання.
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя
"Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя", - дорікав своїм сучасникам славетний Кобзар, Тарас Григорович Шевченко, у творі "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє". У цьому вірші поет дуже емоційно і натхненно доносив до людей край важливу думку: не варто сліпо копіювати чужий досвід, чужі думки та ідеї, а треба жити своїм розумом. Брати від інших те, що є корисним, але думати власною головою. Треба мати почуття національної гідності, бути патріотом.
Майже кожен українець пам'ятає повчальну цитату з цього вірша:
...Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
Але мало хто пам'ятає продовження цієї цитати, хоча воно є не менш повчальним:
...Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають...
"Матір" - це Україна, це рідна земля, що породила нас. Цими словами Кобзар нас попереджує, що людина, що забуває свою країну та свій народ, не буде щасливою.
У нас в селі є гарний, великий козел. У школі в спортивному залі - стоїть козел через який ми стрибаємо
