Г) Густо-прегусто висипали зорі на небі (І. Нечуй-Левицький).
тут присудок стоїть перед підметом, тому порядок слів є непрямим
Мій дім-моя фортеця. Цим небагатослівним висловлюванням ми маємо на увазі, величезний сенс. Коли ти в малому віці, ти не бажаєш жити за законами сім’ї. Але, подорослішавши, ти розумієш, що ці закони потрібні.
Це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. У кожній родині мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції. Ти ростеш, виховувати у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх допомогою ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. Бачиш першу мамину посмішку, посмішку щастя.
У сім’ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. Коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. Минає півроку, і все знову по-старому. Ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними.
Потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. І, здається, ти радий цьому. Але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків.
Де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна. Сім’я-це святе. У цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. І ти повинен і зобов’язаний, любити і поважати свою сім’ю, батьків. Так як саме їм ти зобов’язаний своїм життям.
Твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати
1. Вона збирала квіти, а він складав їх у корзини.
2. Що це за пісня грає і хто її співає?
3. За річкою виднівся степ, а трохи далі розташувались гори.
4. Діти гралися, поки їх батьки готували святкову вечерю.
5. Анастасія зламала іграшку, яку так довго робила Катерина.
6. Місяці кликав до себе зірок, котрі весело бігали по небу.
Може напиши,що ти знайшла якусь поранену тваринку i таэмно вiд усiх доглядала за нею)
