До нашого класу зайшов серйозний вчитель та сказав:"Доброго ранку,школярі!"
у дівчинки був кольоровий зошит,який мені дуже сподобався.
Хто зустрічав сонце над Бугом, той пам'ятає, як прокидається ця чудесна дитина зеленого Поділля,ясновода лагідна. Десь там, над роздоллям полів, видзвонює жайворонок, а тут, над річкою- тишина і залишки нічного морозу. Не тріпоче листя на одинокій вербі- вдовиці, що завмерла над холодною безоднею. Навіть в очеретах не чути швмотіння, ранковий вітер ще гуляє над кронами лісових дерев, не спускається в низи. Нерухомо затаївся у верболозах рибалка, пильно слідкуючи за поплавком.
Хмара налягла на сонце-метафора.Ось і прийшла багряна чародійка осінь-епітет.Струнка , як береза-порівняння. І серце вискочило з грудей-метафора.Характер твердий,як кремінь-порівняння,гіпербола.
1.На призьбах, святкуючи,
рясно Посідав балакучий народ І проводить розмовоньку красно<span> (Дніпрова Чайка) 2.Виходь,
іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай. (П. Дорошко.) 3.
Ми йдем і йдем, несем вогні, і творим блиск, і творим дні! (В. Чумак.) 4. He
хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина. (І. Жиленко.)
5. Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (Леся Українка.) 6.
He визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до
першого грому. (М. Стельмах.) 7. Є в коханні і будні, і свята, є в ньому і
радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (В.
Симоненко.) 8. Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна
чи приглушена боротьба. (М. Рильський.) </span>начебто так