А)двадцятиденний; двухсотквартирний; тридцятидобовий; трьохсотгектарий; сорокохвилинний; чотирьохсотмісний; пятдесятирічний; п'ятсоткілометровий; шесдесятиметровий; шістсотшестидесятийкілометровий; вісьмдесятитонний; 990 кілограмовий; семимільярдний; <span>шесдесяти</span><span><span>мільйонний.
б) </span>20-ий день; 200-а
квартира; 30-а доба; 300-ий гектар; 40-ова хвилна; 400-оте місце; 50-ий рік; 500-ий
кілометр; 60-ий метр; 660-ий кілометр; 80-а тонна; 990-ий кілограм; 7-ий
мільярд; 60-ий мільйон.
</span>
<span>Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.</span>
Звісно за життя ми пізнаємо багато поразок і переміг, невдач та щастя, добра і зла.
Щоб краще жити ми ведемо себе гідно та ведемо себе гарно.
А щоб не чинити зла ми допогаємо людям з їхніми складностями в житті.
Захищаєм молодших від злих людей, і любимо свою сім'ю.
Саме так треба жити щоб не чинити зла
12слов
ґабелковий
ґабелок
ґабзувати
ґаблі
ґава
ґавеґа
ґавеня
ґавзун
ґавити
ґавра
ґаврати
Мановению волшебной палочки в красную медь, зеленоватую латунь, коричневую бронзу, желтую охру, то есть в разные оттенки, присущие золоту. Только осень может так перекрасить природу без кисточек и красок, чтобы напомнить о себе. Это время года называют унылой порой, но в то же время очарованьем очей. Когда ходишь по лесу, любуясь его красотой, сразу вспоминаются слова из стихотворения: « Багряным золотом одетые леса» , как точно смог поэт подметить это великолепие, созданное природой.
Осень по-своему раскрашивает кустарники, травы, листья кленов, березок. Сколько ни смотришь, не перестаешь удивляться мастерству осени.
Осенняя берёза — красоты особой. Рано Затейница-Осень дарит ей золотое платье. Другие деревья стоят рядом ещё в зелёных нарядах, а она уже в осеннем одеянии. Знает берёза, что скоро придёт зима, укутает её в кристально белую шубу, и будет она так стоять до весны, пока тёплый весенний ветерок не разбудит её от зимнего сна.
