Два чоботи-пара( Дуже схожі)
За тридев"ть земель(дуже далеко)
Десята вода на киселі(дуже далекі родинні зв"язки)
Дерти сім шкур(Дорого коштує)
Заблукати у тьох соснах(людина не здатна розібратися з простою проблемою)
Восьме чудо світу ( Щось дуже гарне, вражаюче)
Я вважаю, річ не в модних річах, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, допомогати іншим та домагатися поставленої мети своєю працею.Завжди будуть сучасними доброта і порядність.
Н. Двадцять один
Р. Двадцяти одного
Д. Двадцятьом одному
Зн. Двадцять один
Ор. Двадцятьма одним
М. Двадцяти одному.
Н. Сімсот сорока один
Р. Семиста сорока одного
Д. Семиста сорока одному
Зн. Сімсот сорок один
Ор. Семистами сорока одним
М. Семиста сорока одному
Н. П'ятсот п'ятдесят п'ять
Р. П'ятисот п'ятдесят п'ятьох
Д. П'ятистам п'ятдесят п'ятьом
Зн. П'ятсот п'ятдесят п'ять
Ор. П'ятьмастами п'ятдесятьма п'ятьома
М. П'ятистах п'ятдесят п'ятьох
Н. Шістсот сорок вісім
Р. Шістсот сорока вісьмох
Д. Шістьомстам сорока вісьмом
Зн. Шістсот сорока вісім
Ор. Шістьмастами сорока вісьма
М. Шістьохстах сорока вісьмох
Білка - мій улюблений звірок (твір-опис)
На околицях мого міста багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там можна побачити білочок.
Восени ми із мамою гуляли в ботанічному саду. «Дивись, яка
краса!» — раптом зупинила мене мама. Була осінь, листя вже облетіло.
Тонкими гілочками біля самої верхівки великого дерева стрімко
пересувалася білка. Витягуючи тонке руде тільце, розпушивши хвіст, вона
легко скакала з гілки на гілку, з одного дерева на інше. Здавалось,
ось-ось не втримається, впаде. Нічого подібного!
Легко спустившись на землю, білочка підбігла до годівниці. Їх
повісили дбайливі люди. Тут вони залишають зернята, хлібні крихти для
птахів та дрібних звірят. Я затамував подих. Білочка була зовсім
близько. Сіла на задні лапки, а у передніх зажала знайдений горішок.
Вона була дуже пухнаста, руда, а хвостик трохи світліший та сіруватий.
На вухах шерсть китичками. Великими темними очима білочка дивилась
просто на мене. Мить — і вона стрілою помчала стовбуром дуба, знову
опинилась на самому вершечку.
Скільки в її рухах спритності й краси! Білочки у цьому саду
звикли до людей і беруть частування інколи просто з долоні. Мама
сказала, що наступного разу ми не забудемо трохи горіхів для лісової
красуні.
А ето как по падробней можеш написать