Коли дивишся на картину Миколи Петровича Глущенка "Зимовий ліс", таке враження, що ти вийшов у сонячний зимовий день на узлісся або лісову галявину. На картині зображені дерева на фоні яскраво-блакитного неба. На передньому плані - вільний простір, тобто земля, вкрита снігом. З-за молодих берізок на середньому плані виглядають кілька сосен. Тіні дерев на чистому білому снігу здаються темно-блакитними з фіолетовим відтінком. Картина сповнена простором та сонцем, вона дуже світла та радісна. Важко повірити, що картину "Зимовий ліс" художник створив під час Великої Вітчизняної війни, у 1943 році - таким мирним здається цей пейзаж. До речі, цей талановитий художник був ще й успішним розвідником, він працював під агентурним псевдонімом «Ярема» і ще у 1940 році передав у Центр відомості про майбутній напад фашистської Німеччини на Радянський Союз.
Ім. Д.
Олена б'є байдики.
_____ ==========
Прийм. Ім. Ім. Д.
Від сорому дівчинка пекла раків.
–·–·–·–·–·– _______ ===========
З. Д.
Вони побили глека.
____ ============
Ім. Д. Ім.
Парубок намотав на вус істину.
_______ ============== –––––
Ім. Д. Присл.
Подія була за царя Гороха.
_____ === –·–·–·–·–·–·–·–·–
Ім. Числ.
Солодощів як кіт наплакав.
_________ –·–·–·–·–·–·–·–·
Прикм. Ім. Числ.
Домашньго завдання кури не клюють.
~~~~~~~~~~ ––––––––~~~~~~~~~~~~~~~
Ім. Д. Прикм.
Чоловік був кров з молоком.
______ ==== ~~~~~~~~~~~~~~~
Ім. Д. Ім.
Дівчинка намолола сім мішків гречаної
________ ======== ––––––-–––––––––
вовни.
–––––
Ім. Д.
Дівчина пускала бісики.
______ =============
Порядкові числівники на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний<span> пишуться одним словом, і перша частина в них стоїть у родовому відмінку (крім </span>сто<span> і </span>дев’яносто).<span>
</span>
Хто влітку не ледарює, той взимку біди не чує.
Осінь сумна, а весело жити.
Землі кланяйся низько- до хліба будеш близько.
Добре роби, добре й буде.
Комусь ніяково, а мені однаково.Гірко ковтати, та шкода вертати.
<span> Книга - найцінніше багатство людини, так як з неї ми черпаємо для себе багато нового і цікавого. У стародавні часи книга коштувала дуже дорого, тому що вона писалася від руки. Продавши одну книгу, можна було купити стадо корів. А зараз книги доступні всім. Що може бути краще захоплюючій, добре написаної книги, яка дарує нам багато годин задоволення? Але, на жаль, ми не завжди дбайливо ставимося до цього чуда. Деякі вважають, що книгу можна порвати, малювати в ній пики, знаючи, що можна піти і купити іншу. Ми забуваємо про те, що за книгою стоїть колосальна праця багатьох людей.
Так давайте ж пам'ятати про тих, хто дає нам можливість отримувати знання з книг! Особисто я завжди дбайливо ставлюся до своїх співрозмовників - книгам. Я березі книги, як джерело інформації. Є книги, які я дуже люблю і хочу їх зберегти. Книги, які я купую або які є у нас вдома, будуть потрібні моїм дітям і онукам. Вони дорого коштують і тому вже заслуговують дбайливого ставлення. Приємно іноді «поширюють» очима по полицях, витягнути книгу, погортати її, прочитати якусь розповідь або якийсь вірш, подивитися картинки і отримати задоволення. Я бережу книги, тому що в книзі можна знайти цікаву, корисну інформацію.
Книга - це головний помічник людини. Комп'ютери та апарати можуть зламатися, а книга буде завжди. Книга - наш друг і вчитель. Над її складанням трудилося багато людей. Вона несе в собі мудрість попередніх поколінь, вчить нас жити. Якщо з книгою звертатися дбайливо, то вона буде служити довго і багатьом людям.</span>