Не поспішаючи наближалася осінь. Восени я по-особливому ВЕСЕЛО проводжу час, стрибаючи в золотисту шарудить листя. Важко адаптуватися після спекотного літа до занадто холодної похмурої осені. Дуже нудно буває на осінніх канікулах.Восени завжди трохи сумно про минає літо. Восени всі мої думки відлітають ДАЛЕКО в теплі країни. Восени не дуже ЖАРКО і не дуже ХОЛОДНО, небо кристально чисте, і всі околиці, куди не кинь погляд, виблискують червоним, золотим, помаранчевим, жовтим, охряним і блідо-синім. Сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. Вранці восени стає холодніше. Небо восени дивно прозоре, чисте і високе. Кожен місяць осені по-своєму хороший. Восени дуже СИЛЬНО змінюється природа
якщо щось не суди за помилки з повагою росіянин українцю
Душею - [душейу] 5букв,6звук
3 склади, 2 нагодош.
Голосні звуки: у,е,у
Приголосні звуки: д,ш,й
[д] дзвінк, тверд
[ш] глух, тверд
[й] сонорн,м'який
<span>Сухий,стояти. Скласти одне слово.</span>
відповідь сухостій---- засохше, сухе дерево, яке стоїть<span>
</span>
Я слухаю джмелика
Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: «Поглянь, я тут!» У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. Та раптом серед мовчазного трав'яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч! Роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. Він був ще невеличким, я подумав, мабуть, він перший раз вилетів знайомитися зі світом. Джмелик був так близько, що я мав нагоду роздивитися його з усіх боків. Він був такий собі — «качок» — товстенький, серйозний, діловий. Чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. Чорні оченята поблискували на його голові, а вусики-антени щось вишукували в просторі. І звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. Мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку. А може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві.
Я лежав у траві і слухав джмелика.
1.Їхав козак за Дунай , сказав Дівчино, прощай !
2.Спасибі бабусю , мовила тихенько і поклонилася.
3.Учора в супермаркеті почав розказувати , Микита я зустрів директора школи .