сто стінка стіна рік коса роса косар косарі кріт ікона оса кіт ніс нора нірка кран крона
Мої приятелі, які живуть в нашому дворі, скаржаться. У деяких спеціалізованих школах, де вони навчаються, нема уроків праці. Мені пощастило. У нашій школі і предмет такий є, і хороша майстерня. Тато теж говорить, що справжній чоловік, якою би великою людиною він не став, повинен вміти щось робити своїми руками. Хоча б у юності спробувати.
До весни вирішили зробити шпаківні. Наш учитель праці, В'ячеслав Абрамович, ініціативу підтримав. Він дуже хороший фахівець - і пояснює все зрозуміло, і за будь-яким станком працювати може.
А почали ми з креслення. Це тільки так здається, що виготовити шпаківню просто. Раз дощечка, два дощечка ... Деякі намагалися - і сколотили якийсь кособокий ящик. Тепер навчилися.
Викладач перевірив креслення, уточнив розміри, виправив помилки. Тепер за справу! Вирізали потрібних розмірів дошки. Обробили їх напилком і наждаковим папером. Просвердлили маленькі отвори на верстаті і по ним вручну зробили акуратний, потрібного діаметру льоток - «двері» для пташок.
За два уроки не впоралися, збирали свої вироби тиждень. Над кожною шпаківнею працювали два-три учні, і всього їх вийшло п'ять. Учитель похвалив за старання і відмінну якість. Прилітайте скоріше, пернаті гості! Подивимося, яку оцінку нам поставите ви.
Приживуться птиці в будиночку - значить виставлять нам відмінну оцінку.
Маруся Чурай - легендарна дівчина, біографію якої ми познаємо із творів інших письменників. У своїй творчості вона завжди використовувала життєві ситуації, зокрема писала про своє життя. Дуже рідко знаходяться твори, у яких поєднувалися б і патріотизм, і дівоча туга за "милим чорнобривим", і життєва історія. Ії пісні зачаровують своєю чистотою, вони легко зрозумілі для сприймання, тому й знайшли собі почесне місто в українській літературі.
Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене засмутило,бо дуже хотілося пограти у нову гру.
Так я сиділа дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:
-Де?!
-Ти бачила?!
-А куди пролетіла?!
-Куди?!!
Я, не розгубившсь, запитала:
-Що і куди пролетіло?
А вони мені:
-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!
Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:
-Здається туди полетіла щось маленьке і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.
Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як допомогти маленькій пташці,і я запропонувала:
-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам допоможе.
Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:
-Веди!
-Веди,скоріше!
І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.
-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду.
А потім усі і подякували мені:
-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!
-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я.
Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й допомогла бідній пташці. Це був найкращий день!
Надеюсь тебе понравилась моя сказка)
На уроках я був завжди неуважний і вчитель казав, що я ловлю гав. Ходив Іван по базару витрішки купував