Дощик-дощику, (звертання, не член речення) іди (присудок, віражений дієсловом) на левади (додаток, виражений іменником), сади (додаток, виражений іменником), на травицю(додаток, виражений іменником), на пшеницю(додаток, виражений іменником).
Спонукальне, неокличне, просте, односкладене, означено-особове, поширене, повне, ускладнене звертанням та однорідними додатками.
Осінь. Вона тихо і непомітно піді йшла до нашого парку. Ми зразу відчули її прохолодний подих. Дерева стоять в тривожні задумі. Ось кремезні дуби , мов вартові. Осінь не торкнула їх своїм пензлем, але листя дуба якось по-особливому дзвенить, як бляшане. На березах ледь пожовкли листочки. Лиш ялини стоять пишні та зелені. Ми підійшли до нашої річечки. Вода в ній темна. А по її холодному плесу, мов золоті кораблики, пливуть кленові листочки. Над річкою схилилась горобина. Жовті листочки весело тріпотіли на вітрі, а кетяги ягід ще жовті, бо не було морозу, від якого вони червоніють. Прощаємось з красою осіннього парку. Повертаємось до школи, під ногами шарудить килимок першого опалого листя. Хороше, урочисто, і трішечки казково.
Я вважаю, що честь посідає перше місце в ряді моральних символів. Можна пережити розпад економіки, можна упокоритися, хоча дуже важко, з розпадом держави, можна, нарешті, перетерпіти навіть розставання з найдорожчими людьми й з Батьківщиною, але з розкладанням моральності ніколи не упокориться жоден народ на землі. У людському суспільстві завжди ставилися із презирством до безчесних людей
Саду нашого не можна впізнати: білим цвітом обліпило кожну гілочку, наче снігом.
Тим часом надворі вечоріло; жара спадала. Надворі усе залито ясним сонячним сяйвом, бадьоро цвірінькають горобці.
.
