Сердешний чоловік допоміг котеняті
Сердечний біль збив мене з пантелику
<span>Відокремлені члени речення.
</span>
1)
ОЗНАЧЕННЯ
<span> в) Жовте листя, |на вітрах розвіяне|, поховала у
снігах зима.<span>
</span></span><span><span>2)</span> ПРИКЛАДКА
</span><span> Д)
Соняхи, |щирі <span> огнепоклонники|</span>, сходу кивають
златоголово.<span>
</span></span><span>3)<span> ОБСТАВИНА</span><span>
</span>
Б) |Обнявши руками стовбур осокора|,<span> я відразу ж заснув і так спав до ранку</span>.
<span>
4)</span><span> ДОДАТОК
</span></span><span><span> </span>г) Нікого
тут нема, |крім мене й господині|<span>.</span></span>
- Привіт! Над чим замислився?
-Привіт! Та ось, міркую, як краще твір написати.
- О! Тобі теж задали твір "Чи завжди треба казати правду"?
- Так. Ти як, вже написав?
- Написав. Знаєш, у мене виходить, що не завжди. Наприклад, нещодавно мене спитала моя тітка, чи пасує їй сукня. Я сказав"так", хоча мені і не подобалося. Як ти вважаєш, може, треба було сказати "ні"?
- Я вважаю, що ти правильно відповів. Ну, зіпсував би ти їй настрій, і що? До того ж, смаки у різних людей різні...
- Я теж так вважаю. Але ж я збрехав.
- Знаєш, у мене тато - лікар. Так ось, він мені якось розповів, що йому доволі часто доводиться брехати. Їх навіть в інституті брехати вчили.
- Як це?
- А так. Коли людина тяжко хвора і може померти, їй вкрай потрібна надія. І коли вона питає лікаря: "Я одужаю?", треба їй відповідати "Так", навіть якщо надії майже немає. Тоді людина справді може одужати. А якщо у неї відібрати надію, то вона помре. Тому лікарю доводиться брехати, І, знаєш, тато говорив, що іноді навіть безнадійний хворий може одужати.
- Мабуть, не всяка брехня є брехнею. Напишу-но я про це у своєму творі.
- Я теж так вважаю.
Відповідь - А.Цей прислівник пишеться окремо