Ответ:
. Передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу[1]. Оголошувалися через проповідь[1]. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників[1]. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима[1]; серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.)[1]; Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців)[1]; походи проти єресі альбігойців[1]; кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1]. У сучасній літературі хрестовими походами інколи переносно називають будь які війни релігійного характеру, як то Іраклієву війну проти Персії чи Саксонські війни Карла Великого[1].
Города-полисы постоянно воевали друг с другом. Междоусобные войны подорвали хозяйство Греции, разорили её население. Всё чаще вспыхивали совместные восстания бедняков и рабов. А в это время царь Македонии Филипп II совершенствовал тактику боя и готовил войско для завоевания Эллады. 
Его армия состояла из конницы и пехоты. Пехота строилась в фалангу, состоявшую из 16 рядов. Копьё шестого ряда фаланги защищало воина первого ряда. Во время боя вся фаланга была похожа на ощетинившегося железного зверя. Края фаланги охраняла конница.
Греки надеялись, что Филипп II наведёт порядок и установит мир между полисами. И только знаменитый оратор Демосфен, объезжая города Эллады, призывал их жителей объединиться и выступить против македонцев. Однако только жители города Фивы примкнули к союзу Афин против войск Филиппа II.
