Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
<span>Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. </span>
Вона була присвячена з 200-річчя Т. Г. Шевченко
Звук. мод. слова: любіть ( = 0 = 0 =).
Минуло більше години,а діти все блукали незнайомими вулицями
Народні пісні я можу слухати вічно,бо ці пісні є символом нашої держави
Пройшло немало років ,як погас вогонь війни
Є скарби,допоки їх шукають!
Доки мова є,народ не гине,а воскресає,наче Фенікс-птах
Доки буде жити дух запорозький,доти Україна буде в світі жить !
Доки баба спече книші,у діда не буде душі
В мене найрідніша людина- це мати . Я її люблю тому що, вона може мені завжди допомогти коли скрутне станновище . Я люблю її , бо вона краще за всіх друзів . Вона вміє приголубити и обняти. Мати вміє зі мною пограти . Тому вона найрідніша .