Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або допоможуть каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі допоможе. Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю.
<span>Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя. </span>
<span>З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше. </span>
НЕ ХЛ1БОМ ЭДИНИМ ЖИВЕ ЛЮДИНА. ВОНА ПОВИНА РОЗВИВАТИСЬ ТАКОЖ ДУХОВНО.ТОБТО: ЧИТАТИ КНИЖКИ, ХОДИТИ НА ВИСТАВКИ Р1ЗНОМАН1ТН1.
А ЩЕ ЛЮДИНА ПОВИННА БУТИ КУЛЬТУРНОЮ. ВМ1ТИ ДОБРЕ ЛАГОДИТИ З НАВКОЛИШН1МИ. тАКОЖ ЛЮДИНА ПОВИНА ЗОВН1 БУТИ ПРИВАБЛИВОЮ- ДОГЛЯДАТИ ЗА ВОЛОССЯМ. ЗА Ф1ГУРОЮ. ТРЕБА ЗАЙМАТИСЯ СПОРТОМ. ЩОБ БУТИ ЗДОРОВИМ.
Кома потрібна, тому що йде порівняння - "<span>мокрий, </span>як плющ". мокрий - це ознака за якою порівнюють. кома перед "як" не ставиться лише в тіх випадках, коли мається на увазі "у ролі(чогось/когось)". наприклад: він як письменник був талановитою людиною<span>Ⓐ</span>.
Достигаючи вночі,суниці стають схожими на росу.
Ледве пробуджуючись від сну, я чую мамин голос.
Я встаю, позіхаючи з теплої постелі.
Сон ще не залишив мене, причаївшись у моєму вусі
У гущавині перегукувалися між собою птахи, ладнатись до ранкового концерту.
Зібравшись, геологи не поспішали в машину
Вітер натомившись,укладався спати на верхівках дерев.
Повій,вітре,опівночі
А ті громи облягали небо все дужче
Велике дерево поволі росте
Олесь згарячуніяково посміхнувся
Я сказав це навмисне
