Похід у Таврію за волею — масовий похід українських кріпосних селян до Перекопу з метою поселитися в Криму і отримати волю від кріпацької залежності. Розпочався в квітні 1856 року. Похід був спрямований на відновлення соціальних і національних прав українців в Російській імперії[1].
Є другим після Київської козаччини за масовістю селянським рухом України в середині 19 століття. Приводом до руху стали чутки про те, що нібито царський уряд пропонує всім бажаючим переселитися на спустілий після Кримської війни 1853—1856Крим. Також згідно з чутками кріпакипереселенці отримають за це волю, матеріальну допомогу, добру платню тощо.
Розпочавшись у Верхньодніпровському та в інших населених пунктах Катеринославської губернії, незабаром поширився на Херсонську губернію, частково — на селян Харківської губернії, Чернігівської губернії та Полтавської губернії[2]. Кріпаки у масовому порядку з своїми родинами і майном знімалися з своїх місць проживання і йшли в напрямку до Перекопу, залучаючи до походу селян усіх сіл, які зустрічалися на їхньому шляху. Особливо широкого розмаху рух набув улітку в Катеринославській та Херсонській губерніях. Лише з одного Верхньодніпровського повітупішло більше 1/3 кріпаків (15,3 тисяч осіб). У Катеринославському повіті селянським рухом було охоплено 123 з 128-ми маєтків. Кількість учасників руху з Херсонщини влітку 1856 року досягло 3 тисяч осіб. Переселенці прямували до Перекопу[3].
Селяни, які залишалися на місцях, відмовлялися виконувати панщину. На боротьбу із шукачами волі було кинуто значні військ. сили. У ряді місць селяни, озброївшись кілками, вилами та сокирами, чинили опір загонам поліції і військ. командам. За неповними даними, лише в Катеринославській та Херсонській губерніях сталося 6 кривавих сутичок, в яких було вбито 5 і поранено 50 осіб. За допомогою російських військ, численних загонів поліції, шляхом розстрілів, екзекуцій та арештів царському урядові наприкінці 1856 року вдалося припинити селянський рух на Півдні України. Тисячі повстанців було віддано під суд.
Китай в Средние века, кратко говоря, развивался без тех сильных потрясений и катаклизмов, что были в Европе.
Что касается временных рамок, то следует отметить, что период средневековья начался в Китае намного раньше, еще до нашей эры.
Китай, как и все восточные страны, сильно отличался от европейских государств. Во-первых, он был сильной восточной деспотией. Во-вторых, если в Европе было множество крупных землевладельцев из числа высшей знати, то в Китае вся земля принадлежала государству. Были, конечно же, и здесь большие частные земельные владения. Но их было не так много, как в европейских государствах, и для власти они представляли мало интереса.
Основу государства, как и в других странах Востока, в Китае составляла община. Почти 90% населения были крестьянами и обрабатывали землю. О них власти особо заботились, поскольку крестьяне были главными налогоплательщиками. В Китае существовала очень мудрая система земельных наделов. Одинаковый участок земли получал каждый работоспособный китаец.
С III века до н.э. и до VI столетия в Китае продолжался глубокий кризис. В 589 году военачальник Ян Цзянь смог восстановить единство Китая. Он был объявлен императором. Так была основана династия (581 - 618 гг.).
Началась реформация сперва в Германии, где Мартин Лютер распространил учение протестантизма.
в Швейцарии распространился кальвинизм от учения Кальвина
в англии появились пуритане, и вся англия стала протестанской
<span>во франции были попытки формирования протестантизма, и французских протестантов даже называли гугенотами, но в основном протестанское движение было остановлено</span>
Буквица - это первая заглавная буква в книге или произведении. Нередко ее рисовали красивой, с различными завитушками. Сделать ее легко - просто нарисуй первую букву ярким карандашом и большую по размеру.
Ім'я першого письменника невідоме. Перший твір польською мовою - це Книга Хенрікова (на честь монастиря у м. Хенрікові)
