Идти в Каноссу - это вымаливать себе прощение через унижение. это история связано с императором Священной Римской империи Генрихом 4, который часто воевал папой Григорием 7. Грязный, голодный, одетый как нищий император у папы просил прощения долго.
Cосредоточение всей власти в руках монарха, прекращение деятельности сословно–представительных учреждений;
Наличие разветвленного бюрократического аппарата, благодаря которому монарх управляет страной;
Наличие постоянной армии. Монарх опирается не на поддержку вассалов, а на постоянное войско;
Утрата
сеньорами судебной и административной власти, их политику осуществляет
государство. Государство достигает высшей степени централизации,
поскольку законодательство, налоговая и внешняя политика являются
прерогативой центральнй власти. Иногда королевская власть подчиняет себе
церковь.
Социальной основой абсолютизма являлось прежде всего
дворянство, хотя возник абсолютизм в результате компромисса между
дворянством и буржуазией. Так, в интересах буржуазии абсолютизм вел
торговые войны, проводил политику меркантилизма и протекционизма,
использовал методы внешнеэкономического принуждения. Абсолютизм сложился
в ряде стран Зап. Европы: во Франции, в Англии, Испании. Наиболее
законченную форму он приобрел во Франции, где встречаются все
характерные особенности абсолютизма. Основы абсолютизма во Франции были
заложены при Людовике XI (первый король абсолютистского типа) , его
преемниках Карле VIII, Людовике XII, Франциске I.
В период
расцвета (во Франции и в Англии) абсолютизм сыграл прогрессивную роль в
развитии экономики, завершении полит. централизации. Был ликвидирован в
большинстве стран Европы в ходе буржуазных революций.
<span>У цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. Більша частина українських земель знаходилася у складі Литовської та Польської держав. Разом з тим XIV-XVI ст. - це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені України такого самобутнього в політико-культурному контексті явища, яким було українське козацтво. Тому головним питанням культурного життя цієї доби було національне питання. У XV ст. відроджується народний героїчний епос України у формі історичних пісень і дум. Це було продовженням, але на вищому рівні, епічних давньоруських традицій (билин). Архітектура XIV - середини XVI ст. базувалась переважно на традиціях давньоруської епохи. Для цього періоду характерною є поступова кристалізація національних рис архітектурного будівництва і поява не тільки церковних, але й світських будівель з каменю. Формується український стиль дерев'яних церков - трибанних і п'ятибанних з традиційним чітким поділом церкви на три частини: вівтар, власне церкву та "бабинець". Вікнам і дверям надавали характерної шестикутної форми. В XIV-XV ст. в містах. Західної України будуються церкви перехідного типу, які поєднують візантійський стиль з елементами готичного і романського. Деякі церкви, особливо ті, що стояли поза межами укріплень, у неспокійну добу постійної татарської загрози, феодальних усобиць і війн брали на себе функції фортець (на мал. - церква-твердиня у Сутківцях на Поділлі, 1476). У вигляді фортець часто будувалися й православні монастирі, такі як Дерманський, Уневський, Межирічанський та ін.). Готичний стиль поширюється в Галичині у XIV ст. Найбільшими будівлями цього стилю були католицькі костели у Львові (кінець XIV-XV ст.) та Перемишлі (XV ст.). Образотворче мистецтво у цей період досягло значних вершин. Польські королі XIV-XV ст., першими з яких були Казимир Великий та Ягайло доручали саме "руським" майстрам розписувати фресками найголовніші храми в Польщі. У фресковий розпис проникають народні й світські мотиви, пов'язані з раннім Ренесансом, хоча в цілому пам'ятки монументального фрескового живопису XIV - середини XVI ст. присвячені виключно релігійній тематиці (див. на мал. фрагмент фрески "Христос на суді перед Кайафою" з каплиці Чесного хреста в тогочасній столиці Польського королівства Кракові роботи невідомих галицьких майстрів, 1470). До кращих зразків тогочасного фрескового малярства відносяться сюжети-композиції "Різдва Христового" й "Успіння Богородиці" (до яких введено побутові та краєвидні мотиви) стінопису Кирилівської церкви в Києві (XIV ст.), Вірменської церкви у Львові (XIV-XV ст.). Продовженням і розвитком давньоруської культури було літописання. До найзначніших літописів тієї доби слід віднести "Короткий Київський літопис" XIV-XVI ст. і так звані "литовські" або "західноруські" літописи. стотний вплив на початок українського книгодрукування справило виникнення наприкінці XV ст. східнослов'янського кириличного друкарства у Кракові та Чорногорії. Так, у 1483-1491 р. у друкарні Швайпольта Фіоля в КракЬві кириличним шрифтом були надруковані церковні книги "Часословець", "Псалтир", "Постова Тріодь" і "Квітна Тріодь".Найвидатнішою пам'яткою української літератури такого роду є вже згадуване "Пересопницьке Євангеліє</span>
1.( Тут конечно не все) ; ( здесь 1 и 2)
Вторая половина XIX в. ознаменовалась расцветом русского изобразительного искусства. Оно стало подлинно великим искусством, было проникнуто пафосом освободительной борьбы народа, откликалось на запросы жизни и активно вторгалось в жизнь. В изобразительном искусстве окончательно утвердился реализм — правдивое и всестороннее отражение жизни народа, стремление перестроить эту жизнь на началах равенства и справедливости.
Утверждение реализма в искусстве проходило в упорной борьбе с официальным направлением, представителем которого было руководство Академии художеств. Деятели академии внушали своим ученикам идеи о том, что искусство выше жизни, выдвигали лишь библейскую и мифологическую тематику для творчества художников.
9 ноября 1863 г. большая группа выпускников Академии художеств отказалась писать конкурсные работы на предложенную тему из скандинавской мифологии и покинула Академию. Во главе бунтарей стоял Иван Николаевич Крамской (1837—1887). Они объединились в артель и стали жить коммуной. Через семь лет она распалась, но к этому времени зародилось «Товарищество передвижных художественных выставок» , профессионально-коммерческое объединение художников, стоявших на близких идейных позициях.
<span />
